Сова і півень як символи філософування

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2020.6.3-13

Ключові слова:

Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель, Генрі Девід Торо, американський трансценденталізм, сова Мінерви, останні слова Сократа, метафілософія, біографія філософа, біографістика

Анотація

Зважаючи на те, що філософія не повчає, а лише осмислює те, що добігає свого історичного завершення, Ґеорґ Геґель порівнював її з античним символом мудрості – совою Мінерви. Ця аналогія є широко відомою і особливих дискусій не викликає. Значно менш відомим є запропоноване Генрі Торо порівняння філософії з іншим птахом – півнем. Головна мета статті – показати, що ця аналогія теж має глибокий сенс і може бути гарним доповненням до Геґелевої. Порівняння філософії з совою є влучним символом того самого типу філософування, яскравим представником якого був Геґель: знеособленого, науково-академічного, строго теоретичного і доволі консервативного. Порівняння з півнем більш відповідає тому типу філософування, який практикував Торо: глибоко персоналізованого, позаакадемічного, життєво-практичного і зорієнтованого у майбутнє. Як показано у статті, абсолютної прірви між цими двома типами філософування немає. Окрім того, зазначено, що саме «ранково-півнева» філософія Торо стала ґрунтом для багатьох новаторських ідей та практик, актуальність яких із часом тільки зростає: боротьба з расизмом, громадянська непокора, збереження дикої природи, захист тварин, вегетаріанство і навіть дауншифтінг. Прояснити специфіку цього типу філософування допомагає прагматична реконтекстуалізація епізоду із Платонового «Федона», в якому Сократ, випивши напій з отрутою, не тільки жертвує власним життям, а ще й просить принести в жертву півня. Показано, що у Торо було дещо спільне з Сократом, однак його філософія таких жертвопринесень не потребувала. Торове філософування схоже на кукурікання життєрадісного півня, що пробуджує і дає змогу побачити перші промені нового світанку навіть у сутінках кінця історії.

Матеріал надійшов 10.08.2020

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Vadym Menzhulin, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

vadim.menzhulin@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Abramson, J. (2009). Minerva’s owl: The tradition of western political thought. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
  2. Cavell, S. (1992). The Senses of Walden: An Expanded Edition. Chicago: University of Chicago Press.
  3. Domino, B. (1993). Vincenzo’s Portrayal of Nietzsche’s Socrates. Philosophy & Rhetoric, 26 (1), 39–47. Retrieved from www.jstor.org/stable/40237745.
  4. Emerson, R. W. (2008). Thoreau. In H. Bloom (Ed.), Henry David Thoreau (pp. 10–25). New York: Bloom’s Literary Criticism.
  5. Foucault, M. (2009). Le courage de la vérité: Le gouvernement de soi et des autres II: Cours au Collège de France (1983–1984) (Cours de Michel Foucault au Collège de France) (F. Gros, Ed.). Paris: Gallimard; Seuil.
  6. Futter, D. (2014). Socrates’ Bull Sacrifice (“Phd.” 117b5). Acta Classica, 57, 233–240. Retrieved from www.jstor.org/stable/24593594.
  7. Gulyga, A. V. (1970). Gegel’ [Hegel]. Moskva: Molodaia gvardiia [in Russian].
  8. Hegel, G. V. (2000). Osnovy filosofii prava, abo Pryrodne pravo i derzhavoznavstvo [Elements of the philosophy of right] (R. Osadchuk, & M. Kushnir, Transl.). Kyiv: Yunivers [in Ukrainian].
  9. Hegel, G. W. (1821). Grundlinien der Philosophie des Rechts. Na­turrecht und Staatswissenschaft im Grundrisse. Berlin: Nicolaischen Buchhandlung.
  10. Kastenbaum, R. (1993). Last Words. The Monist, 76 (2), 270–290. Retrieved from www.jstor.org/stable/27903337.
  11. Kessidi, F. Kh. (2001). Sokrat [Socrates]. Sankt-Peterburg: Aleteiia [in Russian].
  12. Klevay, R. (2011). The Reader and the Classics in Thoreau’s ‘Walden’. The Concord Saunterer, 19/20, 192–222. Retrieved from www.jstor.org/stable/23395218.
  13. Lawlor, L. (2019). “Sacrifice a Cock to Asclepius”: The Reception of Socrates in Foucault’s Final Writings. In Brill’s Companion to the Reception of Socrates (pp. 928–949). Leiden, The Netherlands: Brill. https://doi.org/10.1163/9789004396753_036
  14. Liutyi, T. (2016). Nitsshe. Samoperevershennia [Nietzsche. Self-Overcoming]. Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
  15. Losev, A. F. (1990). Zhiznennyi i tvorcheskii put’ Platona [Plato’s life and works]. In Platon [Plato], Sobranie sochinenii v 4 t. [Collected works in 4 vols.] (Vol. 1, pp. 3–63). Moskva: Mysl’ [in Russian].
  16. Lukian Samosatskii. (2001). Snovidenie, ili Petukh [The dream, or the cock]. In Lukian Samosatskii, & A. I. Zaitsev (Ed.), Sochineniia. V 2 t. [Collected works in 2 vols.] (N. P. Baranov, Transl., Vol. 1, pp. 421–436). Sankt-Peterburg: Aleteiia [in Russian].
  17. Menzhulin, V. I. (2008). Aktualnist Dioheniv (do pytannia pro biohrafichnyi pidkhid u O. F. Losieva) [The topicality of Diogeneses (on the A. F. Losev’s biographical approach)]. In Mahisterium, 30. Istoryko-filosofski studii [Magisterium. Issue 30. Studies in the history of philosophy] (pp. 83–96). Kyiv: Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” [in Uk­rainian].
  18. Menzhulin, V. I. (2010). Biohrafichnyi pidkhid v istoryko-filosofskomu piznanni: monohrafiia [Biographical approach within the historiography of philosophy: a monograph]. Kyiv: NaUKMA; Ahrar Media Hrup [in Ukrainian].
  19. Minadeo, R. (1971). Socrates’ Debt to Asclepius. The Classical Journal, 66 (4), 294–297. Retrieved from www.jstor.org/stable/3296564.
  20. Most, G. (1993). “A Cock for Asclepius”. The Classical Quarterly, 43 (1), 96–111. Retrieved from www.jstor.org/stable/639455.
  21. Nietzsche, F. W. (1887). Die fröhliche Wissenschaft: (“la gaya Scienza”). Leipzig: E. W. Fritzsch.
  22. Nitsshe, F. (2018). Rankova zoria. Dumky pro moralni peredsudy [The Dawn of Day. Thoughts on the Prejudices of Morality] (V. Kebuladze, Transl.). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
  23. Platon. (1999). Dialohy [Dialogues] (I. Kobiv, U. Holovach, D. Koval, T. Luchuk, & Yu. Mushak, Perekl.) Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].
  24. Pokrovskii, N. E. (1983). Genri Toro [Henry Thoreau]. Moskva: Mysl’ [in Russian].
  25. Polishchuk, N. P. (2012). Filosofiia prahmatyzmu [Philosophy of pragmatism]. Kyiv: Ukrainskyi tsentr dukhovnoi kultury [in Ukrainian].
  26. Richardson, R. (2013). The Rooster’s Philosophy, or The Gospel According to this Moment. The Thoreau Society Bulletin, 282, 1–4. Retrieved from www.jstor.org/stable/43775733.
  27. Ruehl, R. M. (n.d.). Henry David Thoreau (1817–1862). Retrieved from The Internet Encyclopedia of Philosophy: https://iep.utm.edu/thoreau/.
  28. Schopenhauer, A. (1844). Die Welt Als Wille Und Vorstellung. 2., Durchgängig Verb. Und Sehr Verm. Aufl. ed. Leipzig: Brockhaus.
  29. Slaveva-Griffin, S. (2016). Socrates’ Debt to Asclepius: Physicians and Philosophers with Asclepian Souls in Late Antiquity. Numen, 63 (2/3), 167–195. Retrieved from jstor.org/stable/24644891.
  30. Thoreau, H. D. (1906a). The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. (Vol. 7: Journal I, 1837–1846). Boston: Houghton Mifflin. Retrieved from https://www.walden.org/work/journal-i-1837-1846/.
  31. Thoreau, H. D. (1906b). The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. (Vol. 9: Journal III: September 16, 1851 – April 30, 1852). Boston: Houghton Mifflin. Retrieved from https://www.walden.org/wp-content/uploads/2016/02/Journal-3-Chapter-4.pdf.
  32. Thoreau, H. D. (1906c). The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. (Vol. 12: Journal VI: December, 1853 – August, 1854). Boston: Houghton Mifflin. Retrieved from https://www. walden.org/work/journal-i-1837-1846/.
  33. Thoreau, H. D. (1993). Walking. In H. D. Thoreau, & P. Smith (Ed.), Civil disobedience, and other essays (Dover thrift editions) (pp. 49–74). New York: Dover Publications.
  34. Thoreau, H. D. (2004). Walden: A Fully Annotated Edition (J. S. Cramer, Ed.). New Haven: Yale University Press.
  35. Toro, H. D. (2020). Volden, abo zhyttia v lisakh [Walden; Or, Life in the Woods] (V. Menzhulin, Ed., & Ya. Strikha, Transl.). Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
  36. Ushkalov, L. (2017). Lovytva nevlovnoho ptakha: zhyttia Hryhoriia Skovorody [Catching an elusive bird: life of Hryhorii Skovoroda]. 2nd edition. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].
  37. Volkov, G. N. (1973). Sova Minervy [Minerva’s owl]. Moskva: Molodaia gvardiia [in Russian].
  38. Warburton, N. (2011). A Little History of Philosophy. New Haven; London: Yale University Press.
  39. Wells, C. (2008). The Mystery of Socrates’ Last Words. Arion: A Journal of Humanities and the Classics, 16 (2), 137–148. Retrieved from www.jstor.org/stable/29737400.
  40. Wilson, E. (2007). The death of Socrates: Hero, villain, chatterbox, saint. London: Profile.

##submission.downloads##

Як цитувати

Menzhulin, V. (2021). Сова і півень як символи філософування. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 6, 3–13. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2020.6.3-13

Номер

Том 6 (2020): Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Vadym Menzhulin

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).