Форма форм Арістотеля як підхід до людської природи з погляду тези Протагора про людину як міру

Автор(и)

  • Олександр Сергійович Бондаренко Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Україна https://orcid.org/0009-0007-0874-840X

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2026.17.10-22

Ключові слова:

філософська антропологія, міра, теза Протагора про людину-міру, відношення людини та світу, історія філософії, природа людини, ніщо, Арістотель, людина, світ, досвід, мімезис, мова, свідомість, сутність

Анотація

У статті розглянуто проблему відношення людини та світу у світлі тези Протагора про людину-міру як екземпляр загальнішого питання про природу людини. Спираючись на свою попередню статтю, автор досліджує імплікації Арістотелевого феномену та поняття форми форм (метаформи) для зазначеної проблеми. В огляді літератури відзначено джерела цього феномену в західній та східній філософіях, зокрема хора Платона та ніщо буддизму махаяни. Далі автор запроваджує структурне розуміння міри через пару понять πέρας-ἄπειρον. Для більш наочного розуміння метаформи розглянуто два класичні її приклади — метаформи дзеркала та простору, звернуто увагу на властивості, що дають змогу говорити про метаформу як відносне ніщо. Маючи перед оком розуму сутність метаформи, автор переходить до виявів цієї структури в людині. Формулюються як метаформи такі складові людини, як свідомість, рука та мова, чим показується, що фундує ці потенції людини саме структура метаформи. Ба більше, різноманітні конструкції вигляду homo x також фундовані у подібний спосіб. Зрештою, для людини в цілому автор доходить висновку, що вона і сама є метаформою, а саме метаформою мімезису, своєю ж чергою, відношення людини зі світом може трактуватися як відношення імітації, де остання розуміється не як утворення чогось ідентичного, а як творче поєднання зі внеском від обох сторін відношення.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Олександр Сергійович Бондаренко, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України

магістр прикладної економіки, аспірант відділу філософської антропології, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України

Посилання

  1. Algra, K. (1994). Concepts of Space in Greek Thought. Brill.
  2. Aristotle. (1907). De Anima (R. D. Hicks, Transl., Introduction and Notes). Cambridge University Press. http://archive.org/details/aristotledeanima005947mbp.
  3. Aristotel. (2022). Metafizyka [The Metaphysics]. Tempora. https://www.tempora.com.ua/uk/books/metafzika [in Ukrainian].
  4. Bliss, R., & Trogdon, K. (2024). Metaphysical Grounding. In E. N. Zalta & U. Nodelman (Eds.), The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Summer 2024). Metaphysics Research Lab, Stanford University. https://plato.stanford.edu/archives/sum2024/entries/grounding/.
  5. Bondarenko, O. (2025). Protahorivska problema vidnoshennia liudyny ta svitu: Suchasnyi pohliad [The protagorean problem of ‘human-world’ relation: a contemporary view]. Multiversum. Philosophical Almanac, 1(1(181)), 175–199. https://doi.org/10.35423/2078-8142.2025.1.1.10 [in Ukrainian].
  6. Casey, E. S. (1993). Getting back into place: Toward a renewed understanding of the place-world. Indiana University Press.
  7. Corcilius, K., Falcon, A., & Roreitner, R. (2025). Aristotle on the Essence of Human Thought. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/9780198921820.001.0001.
  8. d’Errico, F. (2007). The origin of humanity and modern cultures: Archaeology’s view. Diogenes, 54(2), 122–133.
  9. Eckhardt, K. (1994). Concepts of Mimesis in French and German Philosophical and Anthropological Theory. In R. Bogue & M. I. Spariosu (Eds.), The Play of the Self (pp. 67–86). SUNY Press.
  10. Ellerman, D. P. (1988). Category theory and concrete universals. Erkenntnis, 28, 409–429.
  11. Gregory, A. (2016). Anaximander: A Re-assessment. Bloomsbury Publishing.
  12. Hegel, G. W. F. (1908). Vorlesungen über die Geschichte der Philosophie. A. H. Adriani.
  13. Heidegger, M. (1967). Sein und Zeit (Elfte, unveränderte Auflage). Max Niemeyer Verlag.
  14. Hintikka, J. (2004). Aristotle’s Theory of Thinking and Its Consequences for His Methodology. In J. Hintikka (Ed.), Analyses of Aristotle (pp. 45–75). Springer Netherlands. https://doi.org/10.1007/1-4020-2041-4_3.
  15. Homer. (2004). Odisseya [The Odyssey] (B. Ten, Transl. from ancient Greek, notes, dictionary of names and titles). Folio [in Ukrainian].
  16. Hübner, K. (2022). Human: A history. Oxford University Press.
  17. Huss, B. (1996). Der Homo-Mensura-Satz des Protagoras: Ein Forschungsbericht. Gymnasium (Heidelberg), 103(3), 229–257.
  18. Kelsey, S. (2021). Mind and World in Aristotle’s De Anima. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781108966375.
  19. Kerferd, G. B., & Borchert, D. (2006). APEIRON / PERAS. In The Encyclopedia of Philosophy (2nd ed., Vol. 1, p. 225). Thompson Gale.
  20. Kietzmann, C. (2019). Aristotle on the definition of what it is to be human. In G. Keil & N. Kreft (Eds.), Aristotle’s Anthropology (pp. 25–43). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781108131643.002.
  21. Koslicki, K., & Raven, M. J. (2024). The Routledge handbook of essence in philosophy. Routledge New York.
  22. Kronfeldner, M. (2018). What’s left of human nature?: A postessentialist, pluralist, and interactive account of a contested concept. MIT Press.
  23. Krummel, J. W. (2018). On (the) nothing: Heidegger and Nishida. Continental Philosophy Review, 51(2), 239–268.
  24. Kühne, O., & Berr, K. (2022). Logical Propaedeutic. In Science, Space, Society: An Overview of the Social Production of Knowledge (pp. 13–46). Springer.
  25. Kull, K. (2019). Jakob von Uexküll and the study of primary meaning-making. In Jakob von Uexküll and Philosophy (pp. 220–237). Routledge.
  26. Landmann, M. (1962). De homine: Der Mensch im Spiegel seines Gedanken. Verlag Karl Alber.
  27. Lawtoo, N. (2022). Homo Mimeticus: A New Theory of Imitation. Leuven University Press.
  28. Lichtenstein, J., Decultot, É., & Cassin, B. (2004). Mimêsis. In Vocabulaire européen des philosophies: Dictionnaire des intraduisibles (pp. 786–803). Editions du Seuil–Le Robert.
  29. Loughnane, C. (2025). The technical milieu and its evolution: Uexküll, Kapp, Cassirer, Simondon. Humanities and Social Sciences Communications, 12(1), 1–18.
  30. Marenbon, J. (2024). Medieval Philosophy. In E. N. Zalta & U. Nodelman (Eds.), The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Winter 2024). Metaphysics Research Lab, Stanford University. https://plato.stanford.edu/archives/win2024/entries/medieval-philosophy/.
  31. Martin, C. (2014). Subverting Aristotle: Religion, history, and philosophy in early modern science. JHU Press.
  32. Nishida, K. (2012). Place and dialectic: Two essays by Nishida Kitaro. OUP USA.
  33. Plato. (2000). Timaeus (D. J. Zeyl, Transl., Introduction). Hackett Publishing.
  34. Plessner, H. (1975). Die Stufen des Organischen und der Mensch: Einleitung in die philosophische Anthropologie. De Gruyter.
  35. Polansky, R. (2007). Aristotle’s De Anima: A critical commentary. Cambridge University Press.
  36. Priest, G. (2014). One: Being an Investigation into the Unity of Reality and of its Parts, including the Singular Object which is Nothingness. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199688258.001.0001.
  37. Robertson, V. L. D. (2013). The beast within: Anthrozoomorphic identity and alternative spirituality in the online therianthropy movement. Nova Religio: The Journal of Alternative and Emergent Religions, 16(3), 7–30.
  38. Roughley, N. (2023). Human Nature. In E. N. Zalta & U. Nodelman (Eds.), The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Winter 2023). Metaphysics Research Lab, Stanford University. https://plato.stanford.edu/archives/win2023/entries/human-nature/.
  39. Rowlands, M. (2010). The new science of the mind: From extended mind to embodied phenomenology. MIT Press.
  40. Rowlands, M. (2020). Sartre on intentionality and pre-reflective consciousness. In The Sartrean Mind (pp. 158–171). Routledge.
  41. Rubini, P. (2018). The function of the intellect: Intentionality and representationalism. In Philosophy of Mind in the Late Middle Ages and Renaissance (pp. 101–124). Routledge.
  42. Sartre, J.-P. (1963). L’être et le néant: Essai d’ontologie phénoménologique. Gallimard.
  43. Sayre-McCord, G. (2023). Metaethics. In E. N. Zalta & U. Nodelman (Eds.), The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Spring 2023). Metaphysics Research Lab, Stanford University. https://plato.stanford.edu/archives/spr2023/entries/metaethics/.
  44. Scheler, M. (1929). Mensch und Geschichte. Neuen Schweizer Rundschau.
  45. Sellars, W. (1974). Reason and the Art of Living in Plato. In Essays in Philosophy and Its History (pp. 3–26). Springer.
  46. Stern, R. (2007). Hegel, British idealism, and the curious case of the concrete universal. British Journal for the History of Philosophy, 15(1), 115–153. https://doi.org/10.1080/09608780601088002.
  47. Tahko, T. E. (2015). An introduction to metametaphysics. Cambridge University Press.
  48. Universal Turing machine. (2025). In Wikipedia. https://en.wikipedia.org/w/index.php?title=Universal_Turing_machine&oldid=1281033475.
  49. Vidal, F. (2024). The sciences of the soul: The early modern origins of psychology. University of Chicago Press.
  50. Vincini, S. (2025). Epoché and Reduction as Methods in Phenomenology. In Encyclopedia of Phenomenology (pp. 1–13). Springer.
  51. Wargo, R. J. J. (2005). The Logic of Nothingness: A Study of Nishida Kitaro. University of Hawaii Press. https://doi.org/10.1515/9780824873899.
  52. Zaborowski, R. (2017). Revisiting Protagoras’ Fr. DK B 1. Elenchos, 38(1–2), 23–43. https://doi.org/10.1515/elen-2017-0002.
  53. Zittoun, T., & Gillespie, A. (2015). Internalization: How culture becomes mind. Culture & Psychology, 21(4), 477–491.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-31

Як цитувати

Бондаренко, О. С. (2026). Форма форм Арістотеля як підхід до людської природи з погляду тези Протагора про людину як міру. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 17, 10–22. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2026.17.10-22

Номер

Том 17 (2026): Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Розділ

ФІЛОСОФСЬКІ СТУДІЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2026 Oleksandr Bondarenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).