Історичні проекції філософської критики мистецького авангарду ХХ століття

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2019.3.100-105

Ключові слова:

П. Бюрґер, Б. Г ройс, П. О сборн, авангард, автономія мистецтва, інституція мистецтва, репрезентація, політизація мистецтва, темпоральність

Анотація

У статті проаналізовано концепції мистецького авангарду Петера Бюрґера, Бориса Гройса та Пітера Осборна на предмет виявлення зв’язку між філософською критикою авангарду та обґрунтуванням його історичного статусу. Ці три погляди збігаються щодо предмета, але відмінні у підходах до його трактування. Аналіз та порівняння цих поглядів дають нам змогу простежити зв’язок теорій авангарду, розроблених у працях цих дослідників, з їхнім баченням історії мистецтва. При цьому враховуватиметься як контекст появи та існування окремих історичних напрямів, так і їхній зв’язок із сьогоденням. Шляхом експлікації та порівняння теоретичних підходів було встановлено, що всі три концепції визнають ключове значення концепції інституції мистецтва для рефлексії та саморефлексії авангарду. Особливе місце відведено питанню «автономності» мистецтва та його включеності у соціальні та політичні процеси через інституційність мистецтва, яка визначає статус художника та специфічність прочитання творів. Також приділено увагу змінам соціальної ролі авангарду, як подоланню «автономності» та функціонуванню в безпосередній близькості до суспільної «життєвої» сфери. Проаналізовано темпоральну самостійність авангарду щодо темпоральних режимів модерну (modern) та сучасності (contemporary), як можливість подолання історицистських схем вписування авангарду до історії мистецтва та його розгляду в умовах темпоральної та історичної самостійності.

Матеріал надійшов 15.01.2019

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Andrii Onyshchenko, Національний університет "Києво-Могилянська академія"

аспірант кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

Email: a.onyschenko@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Benjamin, W. (2013). Das Kunstwerk im Zeitalter seiner technischen Reproduzierbarkeit. Dritte Fassung. New York: e-artnow.
  2. Baudelaire, C. (2010). Le Peintre de la vie moderne. Paris: Fayard/Mille et une nuits. [in French].
  3. Bürger, P. (1984). Theory of the Avant-garde. Manchester: Manchester University Press.
  4. Greenberg, C. (1989). Avant-Garde and Kitsch. Іn C. Greenberg, Art and culture: critical essays (pp. 3–22). Boston: Beacon press.
  5. Groys, B. (2013). Gesamtkunstwerk Stalin. Moscow: LLC “Ad Marginem Press” [in Russian].
  6. Egbert, D. D. (1967). The Idea of “Avant-garde” in Art and Politics.The American Historical Review, 73, 339–366.
  7. Osborne, P. (2011). The Politics of Time: Modernity and AvantGarde. New York: Verso.
  8. Osborne, P. (2013). Anywhere Or Not at All: Philosophy of Contemporary Art. New York: Verso.
  9. Osborne, P. (2014). Temporalization as Transcendental Aesthetics – Avant-Garde, Modern, Contemporary. The Nordic Journal of Aesthetics, 23, 28–49.
  10. Poggioli, R. (1967). The Avant-Garde and Politics. Yale French Studies, 39, 180–187.
  11. Rosenberg, H. (1975). Criticism and its Premises. In H. Rosenberg, Art on the Edge: Creators and Situations (pp. 135–152). Chicago: University of Chicago Press.

##submission.downloads##

Як цитувати

Onyshchenko, A. (2019). Історичні проекції філософської критики мистецького авангарду ХХ століття. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 3, 100–105. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2019.3.100-105

Номер

Том 3 (2019): Наукові записки НаУКМА. Філософія та Релігієзнавство

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Andrii Onyshchenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).