Критичні потенціали філософії культури Ґеорґа Зіммеля
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2020.6.39-46Ключові слова:
Ґеорґ Зіммель, філософія культури, критична теорія, відчуження, капіталізм, суб’єктАнотація
У цій статті філософію культури Ґеорґа Зіммеля інтерпретовано як теорію, що може бути застосована для критичного погляду на культурну та політекономічну ситуацію сучасності. Така інтерпретація дає змогу реактуалізувати доробок німецького філософа у контексті сучасної критичної думки. Вона базується на аналізі суті та взаємовідношення таких двох ключових концептів Зіммелевої філософії культури, як «трагедія культури» та «конфлікт культури». Додаткове підґрунтя для такого прочитання склало Зіммелеве розуміння суб’єкта: мислитель відмовляє йому в абсолютній суверенності і стверджує його постання лише під впливом об’єктів культури. «Трагедія культури» може бути розглянута як теорія, що розвінчує «суверенного суб’єкта», про що йдеться Діні та Майклу Вайнштайнам у роботі «Postmodern(ized) Simmel». Інтерпретація Зіммелевої теорії культури як критичної щодо свого об’єкта дає змогу аналізувати з позицій цієї теорії різноманітні явища, що притаманні сучасній культурі. Йдеться, по-перше, про капіталістичний лад, який завдяки своїй саморегуляції є абсолютно відчуженим об’єктом і стимулятором кількісного поширення об’єктів культури; по-друге, про владне взаємовідношення об’єктів культури і рівень впливу одних об’єктів на розвиток та поширення інших, що дає змогу поглянути, як ті чи ті культурні явища трансформують культуру в цілому; по-третє, про релятивізацію дійсності та цінностей і роль, що належить у цьому процесі феномену грошей. Наостанок розглянуто трансформацію ролі суб’єктів у процесі творення об’єктів культури. Ця трансформація постає як ефект поміщення «трагедії» та «конфлікту» культури в одну площину сучасності, внаслідок чого імпульс до відтворення об’єктивної культури вже не може бути забезпечений суб’єктивним імпульсом. При цьому темпи розростання об’єктивної культури не спадають, тож ключові об’єкти культури беруть на себе також і функцію цього імпульсу.
Матеріал надійшов 10.08.2020
Завантаження
Посилання
- Baudrillard, J. (2009). L’échange Symbolique Et La Mort. Gallimard.
- Bergson, H. (2013). Essai Sur Les Donnees Immediates De La Conscience. Hardpress Ltd.
- Habermas, J. (1998). Simmel Als Zeitdiagnostiker. In Philosophische Kultur: über Das Abenteuer, Die Geschlechter Und Die Krise Der Moderne: Gesammelte Essais (S. 421–435). Berlin: Wagenbach.
- Jeffries, S. (2016). Grand Hotel Abyss: the Lives of the Frankfurt School. Verso.
- Kemple, T. (2019). Simmel. Polity Press.
- Lyotard, J. (2016). La Condition Postmoderne: Rapport Sur Le Savoir. Les Ed. De Minuit.
- Pyyhtinen, Olli. (2009). From Metaphysics as Dogma to Metaphysics as Life. Process Studies, 38 (2), 253–278. https://doi.org.10.5840/process200938222
- Simmel, G. (1919). Der Begriff Und Die Tragödie Der Kultur. In Zur Philosophie Der Kultur (pp. 223–253). Verlag Von Duncker Und Humblot.
- Simmel, G. Die Krisis Der Kultur. In Sociology in Switzerland. Retrieved from web.archive.org/web/20061001204939/socio.ch/sim/phil_kultur/kul_13.htm.
- Simmel, G. (1921). Der Konflikt Der Moderner Kultur. Vergal Fon Duncker Und Humblot.
- Simmel’, G. (2014). Izbrannoe: Sozertsanie Zhizni [Selected Works: Contemplation of Life]. Moskva, Sankt-Peterburg: Tsentr Gumanitarnykh Initsiativ [in Russian].
- Simmel, G. Die Großstädte und das Geistesleben. In Projekt Gutenberg. Retrieved from https://www.projekt-gutenberg.org/simmel/grosstad/chap001.html.
- Simmel, G. (2017). Philosophie Des Geldes. Suhrkamp.
- Weinstein, D., & Weinstein, M. (1993). Postmodern(Ized) Simmel. Routledge.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Denys Sultanhaliiev
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).