Опускул про метод, або Як філософи текстуально маркують свою методологічну позицію (текст навздогін тексту)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.7.46-70

Ключові слова:

Європа, філософія, софія, особистість, диво, міф, символ, знання, життя, розуміння, методи філософування, методологічна установка, натуралістичний, феноменологічний, трансцендентальний, діалектичний, міфологічний, герменевтичний (ономатологічний, символічний).

Анотація

Стаття – прикладний додаток до давнішої теоретичної публікації автора у виданні-попереднику щодо методологічних засад європейського філософування в аспекті софійного синтезу. Відштовхуючись від презентованих там розуміння загальнофілософських методів та їхніх «епохальних» реалізацій, автор у світлі одного наскрізного прикладу демонструє «зони відповідальності» та онтогносеоепістемологічні границі кожного зі згаданих «шляхів у напрямку речі». Спеціальний інтерес для фахівців становитимуть запропоновані автором шість пакетів маркерів (за числом методів і варіантів софійного – знаттєво-життєвого – синтезу) для ідентифікації методологічних установок і «пограничних» випадків у проміжку від античності до сьогодення. Дієвість кожного з пакетів проілюстровано текстовим матеріалом – фрагментами трактатів відомих європейських філософів.
У § 1 розглянуто натуралістичну методологічну установку, орієнтовану на власне життєвий момент софійного синтезу; пояснено притаманну їй ставку на досвід, факт, віру, гадку і авторитет, отже, на риторичний аспект філософування.
У § 2 розглянуто феноменологічну методологічну установку, орієнтовану на власне знаттєвий момент софійного синтезу; пояснено притаманну їй ставку на знання і смисл поза будь-які несуттєві самі по собі фактичні способи даності речі.
У § 3 розглянуто трансцендентальну методологічну установку, орієнтовану на синтез знання і життя засобами знання в аспекті логосу самого логосу; пояснено притаманну їй ставку на смисл – як смисл у становленні та на факт – як носія певного смислу з їхнім об’єднанням в єдиній логіко-поняттєвій конструкції речі.
У § 4 розглянуто діалектичну методологічну установку, орієнтовану на синтез знання і життя засобами знання в аспекті логосу ейдосу; пояснено притаманну їй ставку на розумну річ як смислову одиницю і продукт смислового саморозвитку, де покладається не лише сама річ, але й усе визначене нею інобуття.
У § 5 розглянуто міфологічну методологічну установку, орієнтовану на синтез знання і життя в аспекті їхнього сукупного облаштування як живого розуму; пояснено притаманну їй ставку на розумну річ як реальну і самоочевидну в своїй одиничності живу істоту.
У § 6 розглянуто герменевтичну (= ономатологічну й узагалі символічну) методологічну установку, орієнтовану на синтез знання і життя в аспекті його іменування як розумного виразу речі для іншого; пояснено притаманну їй ставку на ім’я і текст як повний вираз смислу і повне знання факту, які остаточно відкриваються для іншого (= увиразнюються resp. розуміються) в істині речі.

Біографія автора

Yuriy Svatko, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Сватко Юрій Іванович – Доктор філологічних наук, професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

yuriy.svatko@ukma.edu.ua

Посилання

Boethius. (1918). Quomodo substantiae in eo quod sint bonae sint cum non sint substantialia bona. In Boethius. In The Theological

Tractates with an English Translation by H. F. Stewart, D. D. and E. K. Rand, Ph. D. (pp. 38–51). London: William Heinemann; New York: G. P. Putnam’s Sons.

Böhler, D. (2014). Vidpovidalnist za maibutie z hlobalnoi perspektyvy. Aktualnist filosofii Hansa Yonasa ta etyky dyskursu [Zukunftsverantwortung in Globaler Perspektive. Zur Aktualität von Hans Jonas und der Diskursethik]. Kyiv: Stylos [in Ukrainian].

Cortázar, Julio (1960). Los premios. Retrieved from http://www.ebookelo.com/ebook/2866/los-premios.

Damaskii, Diadokh. (2000). O pervykh nachalakh [PERI TΩN PRΩTΩN ARXΩN]. Sankt-Peterburg: RKhGI [in Russian].

Fichte, J. G. (1993). Pervoie vvedeniie v naukoucheniie [Erste Einleitung in die Wissenschaftslehre]. In J. G. Fichte, Sochineniia v dvukh tomakh (Vol. 1, pp. 443–476). Sankt-Peterburg: Mifril [in Russian].

Frank, S. L. (1997). Realnost I chelovek [Reality and Man]. SanktPeterburg: PKhGI [In Russian].

Hegel, G. W. F. (1830). Enzyclopädie der philosophischen Wissenschaften im Grundrisse. Dritter Teil. Die Philosophie des Geistes. In Georg Wilhelm Friedrich Hegel. In Werke (10, S. 8–395). Heidelberg: Verwaltung des Oßwaldschen Verlags (C. F. Winter).

Locke, J. (1825). An Essay concerning Human Understanding. London: Printed by Thomas Davison, Whitefriars.

Losev, A. F. (1980). Istoriia antichnoi estetiki. Pozdnii ellinizm [History of Aesthetic Doctrines. The Late Hellenism]. Moskva: Iskusstvo [in Russian].

Losev, A. F. (1974). Istoriia antichnoi estetiki. Vysokaia klassika [History of Aesthetic Doctrines. The High Classical Period]. Moskva: Iskusstvo [in Russian].

Losev, A. F. (1993a). Ocherki antichnogo simvolizma i mifologii [Essays on Classical Symbolism and Mythology]. In А. F. Losev, Ocherki antichnogo simvolizma i mifologii [Essays on Classical Symbolism and Mythology] (pp. 5–921). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (1993b). Filosofiia imeni [The Philosophy of Name]. In А. F. Losev, Bytiie – Imia – Kosmos [Being – Name – Cosmos] (pp. 613–801). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (1994b). Samoe samo [Selfness Itself]. In А. F. Losev, Mif – Chislo – Sushchnost [Myth – Number – Essence] (pp. 299–526). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (1994а). Istoriia antichnoi estetiki. Sofisty. Sokrat. PLATON [History of Aesthetic Doctrines. The Sophists. Socrates. Plato]. Moskva: Ladomir [in Russian].

Losev, А. F. (1995). Dialektika khudozhestvennoi formy [The Dialectics of the Artistic Form]. In А. F. Losev, Forma – Stil – Vyrazheniie [Form – Style – Expression] (pp. 5–296). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (1997a). Dialekticheskie osnovy matematiki [Dialectical Foundations of Mathematics]. In А. F. Losev, Khaos i struktura [Chaos and Structure] (pp. 609–730). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (1997b). O metode beskonechno-malykh v logike [On the Method of Infinitesimal in Logic]. In А. F. Losev, Khaos i struktura [Chaos and Structure] (pp. 609–730). Moskva: Mysl [in Russian].

Losev, А. F. (2001). Dopolneniia k dialektike mifa (fragmenty) [Additions to the “Dialectic of Myth” (fragments)]. In А. F. Losev, Dialektika mifa [Dialectic of Myth] (pp. 233–402). Moskva: Mysl [in Russian].

Meillassoux, Q. (2006). Après la finitude. Essai sur la nécessité de la contingence. Paris: Seuil.

Рico della Mirandola, G. (1942). Oratio de hominis dignitate. In De hominis dignitate. Heptaplus. De ente et uno, e scritti vari a cura di Eugenio Garin (pp. 101–165). Firenze: Valecchi editore.

Pltvn. (1903). XARMIDHS. In Platonis Opera, ed. John Burnet (III, pp. 153–176). Oxford: Oxford University Press.

Plvtnow. (1883). ENNEAS TRITH. VIII. PERI FUSEWS KAI TOU ENOS. In Plotini Enneades praimisso Porphyrii de vita Plotini deque ordine librorum eius libello (I, pp. 331–346). Lipsiae: Richardus Volkmann in aedibus B. G. Teubneri.

Plvtnow. (1884). ENNEAS TETARTH. VII. PERI TOU PWS TO PLHYOS TWN IDEWN UPESTH KAI PERI TAGAYOU. In Plotini Enneades praimisso Porphyrii de vita Plotini deque ordine librorum eius libello (II, pp. 424–478). Lipsiae: Ri­chardus Volkmann in aedibus B. G. Teubneri.

Russell, B. (1923). Human Knowledge. Its scope and limits. London: George Allen and Unwin LTD. S. Anselmus Cantuariensis. (1675). Sancti Anselmi Cantuariensis archiepiscopi dialogus De veritate. In G. Gerberon, Sancti Ancelmi ex Beccensi Abbate Cartuariensis Archiepiscopi Opera, nec non Eadmeri Monachi Cartuariensis Historia Novorum, et Alla Opuscula (Pars prima, pp. 109–116). Lutetiae Parisiorum: sumprib. Ludovici Billaine et Ioannis du Puis.

S. Aurelius Augustinus Hipponensis. (1861). S. Aurelii Augustini Hipponensis episcopi Enchiridion ad Laurentium de Fide, Spe et Caritate. Tubingae: In libraria Henrici Laupp.

S. Isidorus Hispalensis. (1911). Isidori Hispalensis episcopi Etimologiarum sive originum, libri XX (I, pp. 1–756). Oxonii: E Tyographeo Clarendoniano.

Sanctus Thomas Aquinas. (2006). Summa Theologiae (Vol. I, pp. 1–64). Moskva: Izdatel’ Savin S. A.

Sartre, J.-P. (1943). L’être et le néant: Essai d’ontologie phénoménologique. Paris: Gallimard.

Shatunovskii, I. B. (1988). Epistemicheskiie glagoly: kommunikativnyie perspektivy, prezumptsii, pragmatika [Epistemic Verbs: Functional Perspective. Presuppositions. Pragmatics]. In Logicheskii analiz iazyka. Znanie i mnenie (pp. 18–22). Moskva: Nauka [in Russian].

Svatko, Yu. I. (1993). Mir imeni: iavlennost smysla (Eshcho odna popytka osmysleniia filosofii imeni) [The World of Name:

Manifestation of Meaning (Another attempt at Comprehending the Philosophy of Name)]. In D. I. Rudenko, Yu. I. Svatko, Filosofiia imeni: v poiskakh novykh prostranstv (pp. 3–68). Kharkov: Oko [in Russian].

Svatko, Yu. I. (1994). Imia kak tekst i Tekst kak Imia: lingvisticheskiie i lingvofilosofskiie osnovaniia analiza (Doktorskaia dissertatsiia) [Name as Text and Текст as Name: Linguistic and Linguistophilosophical Basics of Analisys (Doctoral dissertation)]. Retrieved from http:/www.dissercat.com/content/imyakak-tekst-i-tekst-kak-imya-lingvist-i-lingvofilos-osnovaniyaanaliza (31907) [in Russian].

Svatko, Yu. I. (2002). ...Mizh inshym, і “tsyvilizatsiia zhestu” (kilka shtrykhiv do rozuminnia latynskoho khrysyianskoho Seredniovichchia iak okremoho kulturno-istorychnoho typu) [Inter alia, “Civilisation of Gestures” (some traits to understanding of Cristian Latin Middle Ages as a specific cultural and historical type)]. In Zh.-Kl. Shmitt, Sens zhestu na seredniovichnomu Zakhodi (pp. 5–117). Kharkiv: Oko [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2003). Dialektyka imeni ta paradyhmy silosofii movy [Dialectic of Name and Paradigms of the Philosophy of Language]. In Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 37, 9–14 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2005). Predmet filosofii iak instrument analizu istoryko-filosofskoi doby [Subject Matter of Philosophy as an Instrument for Analysis of Historical-philosophical Epoch]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 63, 3–10 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2006). Typy intelektualiv i kulturno-istorychni mo­deli intelektualnoho zhyttia (odna z mozhlyvykh versii yevropeiskoho dosvidu osiahannia istorii) [Types of Intellectuals and Cultural-historical Models of Intellectual Life (One of the Possible Versions of the European Experience of Comprehension of History)]. In Ukrainski intelektualy: pohliad iz siohodennia (pp. 8–68). Kyiv: Delta [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2007). Pryntsyp “Podyvys na Absoliut!” yak za­galnometodolohichna zasada suchasnogo istoryko-filosofskoho doslidzhennia [The “Look at the Absolute!” Principle as a General Methological Foundation for Studies in History of Philosophy]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 63, 3–10 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2008). Spetsyfichna predmetnist ievropeiskoi filosofii v ii spivvidnedenni z problemoiu vyznachenniia istoryko-filosofskykh epokh і filosofskykh praktyk [The Specific Subject of the European Philosophy related to the Problem of Defining Ages in History of Philosophy and Practices in Philosophy]. Mahisterium, 30, 3–17 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2009). Per aspera ad pacis, abo Konflikty v haluzi derzhavnogo movlennia і derzhavnogo upravlinnia ochima klacychnoi rytoryky [Per aspera ad pacis, or Conflicts in the field of Public Speaking and Public Administration through the lens of Classical Rethoric]. Filosofia liudskoho spilkuvannia: Filosofia, Psykholohiia, sotsialna komunikatsia, 1, 76–88 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2010). (Proto)evpopeiska filosofiia movy: versiia platonizmu [Proto-european philosophy of Language: a Version of Platonism]. Mahisterium, 39, 20–26 [in Uk­rainian].

Svatko, Yu. I. (2011). Virtualnist. Chas. Mova [Virtuality. Time. Language]. In Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 115, 3–7 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2012). Metodolohichni zasady yevropeiskoho filosofuvannia v aspekti sofiinoho syntezu [Methodological Foundations of the European Philosofizing in the Aspect of Sophical Syntesis]. Mahisterium, 47, 3–27 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2013). Filosofiia iazyka i ievropeiskiie modeli kommunikatsii [Philosophy of Language and European Models of Communication]. Filosofiia iazyka: v granitsakh i vne granits, 8, 5–27 [In Russian].

Svatko, Yu. I. (2014a). Mif pro kredyt, abo Vprava z prykladnoii filosofii [The Myth of Credit, or An Exercise in Appled Philosophy]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 154, 34–45 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2014b). Rivni kofliktu ta rivni obmanu, abo Sprava pro “informatsiinyi maskarad” (studii z praktychnoho maidanoznavstva) [Levels of Conflict and Levels of Deception, or A Case of “Information Masquerade” (Applied ʼMai­dan-o-logyʼ Studies)]. Naukovi zapysky NaUKMA. Pedahohichni, psykholohichni nauky ta sotsialna robota, 162, 3–16 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2015). Ontoepistemolohiia konfliktu yak skladova konfliktolohichnoi ekspertyzy: indykatory, mova, rishennia (Za lashtunkamy informatsiinoho maskaradu) [Ontoepistemology of Conflict as Part of Conflictological Expertise: Indicators, Language, Resolutions (Behind the Scenes of Information Masquerade)]. Naukovi zapysky NaUKMA. Pedahohichni, psykholohichni nauky ta sotsialna robota, 175, 3–21 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2017а). Dukhovna bezpeka osobystosti v epokhu “post-”: yii kordony i vorohy [Spiritual Security of Personality in the Age of “the Post-”: its Bounds and Foes]. Dukhovnist osobystosti: metodolohiia, teoriia i praktyka. Zbirnyk naukovykh prats, 3 (78)–1, 223–259 [in Ukrainian].

Svatko, Yu. I. (2017b). Konflikt u dzerkali linhvoontoepistemolohichnoi ekspertyzy: za lashtunkamy “brani” mizh Akhillom I Ahamemnonom, abo Slovo pislia vstupu [Conflict in the Kightof Integrated Linguistic, Ontological, and Epistemological Expertise: the Backstage of ’Quarrel’ between Achilles and Agamemnon, or A Postface Following the Introduction]. Naukovi zapysky NaUKMA. Pedahohichni, psykholohichni nauky ta sotsialna robota, 199, 3–30 [in Uk­rainian].

Svatko, Yu. (2019). Kulturno-symvolichni kartyny svitu yak predmet vlasne filosofskoi refleksii u svitli proektu vidtvorennia istorii Yevropy v “kartynno” uvyraznenykh on­tolohiiakh [Cultural-symbolic pictures of the world as a subject of the philosophical reflection proper, in the light of the project of reproducing the history of Europe in ‘picturesquely’ expressed ontologies]. In Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 4, 40–57 [in Uk­rainian].

Svatko, Yu. I. (2020). Kulturno-symvolichna kartyna svitu la­tynskoho khrystyianskoho Seredniovichcha: ontolohichnyi vymir [Cultural Symbolic World Picture of the Latin Christian Middle Ages: the Ontological Dimension]. Naukovi za­pysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 5, 26–59 [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-03 — Оновлено 2021-08-09

Версії

Як цитувати

Svatko, Y. (2021). Опускул про метод, або Як філософи текстуально маркують свою методологічну позицію (текст навздогін тексту). Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 7, 46–70. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.7.46-70 (Original work published 03, Серпень 2021)