Пояснення та розуміння як методи історичного і біографічного пізнання
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.8.3-9Ключові слова:
біографія, дилема, історія, мережа переконань, пояснення, пояснювальний нарис, розумінняАнотація
Пояснення і розуміння традиційно вважають методами, які властиві різним галузям наукового пізнання – природознавству та гуманітаристиці відповідно. Натомість у межах цієї статті обидва – пояснення і розуміння – розглянуто як методи гуманітарного пізнання. А саме, звернуто увагу на функціонування пояснення і розуміння як в історії загалом, так і в рамках такого специфічного різновиду історичного пізнання, як біографія. Звернення до біографічного виміру допомагає унаочнити специфіку пояснення і розуміння та розширити уявлення щодо їх застосування в гуманітарних науках. У першій частині статті автор аналізує функціонування пояснення і розуміння в історичному пізнанні загалом. Зокрема, розглянуто каузальне пояснення (пояснювальний нарис за Карлом Гемпелем) та раціональне пояснення (історія ідей за Марком Бевіром), а також розглянуто, як вони співвідносяться із герменевтичними уявленнями щодо розуміння. У другій частині статті висвітлено, як функціонує пояснення і розуміння в біографічних дослідженнях. Проаналізовано біографічне розуміння за Тільманом Габермасом та Неше Гатібоглу, а також випадки каузального та раціонального пояснення у біографічних розвідках. Зокрема показано, що каузальне пояснення не є самостійним поняттям, хоча його й наводять у біографії як пояснювальний нарис. Зауважено, що раціональне пояснення також використовують у біографічних реконструкціях із метою прояснення впливу конкретних подій на переконання особистостей. Аналізуючи залучені матеріали, автор статті демонструє своєрідність пояснення і розуміння в біографії порівняно з їх застосуванням в історичному пізнанні загалом.
Завантаження
Посилання
- Bakaiev, M. (2020). Shchodo poiasnennia ta rozuminnia v suchasnii anhlomovnii filosofiii [On Explanation and Understanding in Contemporary English-speaking Philosophy]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo, 6, 81–88 [іn Ukrainian].
- Bevir, M. (2004). The Logic of the History of Ideas. Cambridge: Cambridge University Press.
- Caine, B. (2010). Biography and History. London: Palgrave Macmillan.
- Comte, A. (2014). Cours de philosophie positive: première et deuxième leçons. Université Paris-Sorbonne, LABEX OBVIL. Retrieved from http://obvil.sorbonne-universite.fr/corpus/critique/comte_cours-philosophie-positive.
- Droysen, J. G. (1868). Grundriss der Historik. Leipzig: VERLAG VON VEIT & COMP.
- Droysen, J. G. (1960). Historik: Vorlesungen über Enzyklopädie und Methodologie der Geschichte. München: Oldenbourg.
- Golubovich, I. (2008). Biografiia: siluet na fone Humanities (Metodologiia analiza v sotsiogumanitarnom znanii) [Biography: Silhouette on the Background of Humanities (Methodology of Analysis in Socio-humanitarian Knowledge)]. Odessa: FLP Fridman A. S. [іn Russian].
- Habermas, T., & Hatiboğlu, N. (2014). Contextualizing the Self: The Emergence of a Biographical Understanding in Adolescence. New Directions for Child and Adolescent Development, 145, 29–41. https://doi.org/10.1002/cad.20065
- Hempel, C. G. (1942). The Function of General Laws in History. The Journal of Philosophy, 39 (2), 35–48. https://doi.org/10.2307/2017635.
- Hempel, C. G. (1965). Aspects of Scientific Explanation and other Essays in the Philosophy of Science. New York: The Free Press.
- Menzhulin, V. (2010). Biohrafichnyi pidkhid v istoryko-filosofskomu piznanni [Biographical Approach Within the Historiography of Philosophy]. Ahrar Media Hrup [іn Ukrainian].
- Scharfstein, B.-A. (1980). Descartes. In The Philosophers: Their Lives and the Nature of Their Thought (pp. 125–142). New York: Oxford University Press.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Mykola Bakaiev
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).