Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість

Автор(и)

  • Vadym Menzhulin доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-8136-0600

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.8.25-37

Ключові слова:

Зиґмунд Фрейд, Карл Ґустав Юнґ, ламаркізм, біогенетичний закон, міф, міфологія, несвідоме, архетипи колективного несвідомого

Анотація

Між психоаналізом Зиґмунда Фрейда та аналітичною психологією Карла Ґустава Юнґа існує чимало відмінностей, і деякі з них є надзвичайно важливими. Дуже поширеною є думка, згідно з якою одним із найнаочніших прикладів цього ідейного протистояння можуть слугувати Фрейдові та Юнґові погляди стосовно міфології. Прихильники цієї точки зору вважають, що К. Юнґ значно більше цікавився міфологічною проблематикою і його теорія міфу виявилася набагато глибшою і розвиненішою, ніж Фрейдова. Зокрема зазначають, що З. Фрейд був зосереджений виключно на розвитку психіки індивіда, тоді як К. Юнґ нібито дійшов справжніх витоків міфотворчості у колективному несвідомому, що є осадом величезного історичного досвіду людства. У статті показано, що такі твердження відображають не реальний стан справ, а точку зору, яку після свого розриву із З. Фрейдом поширював К. Юнґ. Насправді засновник психоаналізу теж мав стійкий і глибокий інтерес до міфології. Проявом цього стало формування психоаналітики міфу – специфічного напряму досліджень, до якого у перші роки існування психоаналітичного руху долучилася ціла низка його перших представників, зокрема Франц Риклін, Карл Абрагам, Ото Ранк, Ернест Джонс та власне К. Юнґ. Принципово, що З. Фрейд та К. Юнґ, як до, так і після розриву, що відбувся у 1913 р., були та назавжди залишилися прихильниками розгляду людини й культури крізь призму низки тогочасних біологічних концепцій. Ідеться про принцип успадкування набутих властивостей (ламаркізм) та ідею, що онтогенез є рекапітуляцією філогенезу («біогенетичний закон»). Відповідно до ламаркістсько-біогенетичних припущень, як Фрейд, так і Юнґ знаходили витоки міфології у колективному історичному досвіді людства. У статті продемонстровано, що образ Едіпа і пов’язані з ним мотиви інцесту та батьковбивства відіграють у Фрейдовій (та фрейдистській) моделі міфотворчості майже таку саму роль, як і архетипи колективного несвідомого у концепції міфу К. Юнґа та його послідовників.

Біографія автора

Vadym Menzhulin, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

vadim.menzhulin@ukma.edu.ua

Посилання

Abraham, K. (1909). Traum und Mythos. Eine Studie zur Völkerpsychologie. Wien: Deuticke.

Armstrong, R. H. (2005). A Compulsion for Antiquity: Freud and the Ancient World. Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

Ellenberger, H. (1970). The discovery of the unconscious: The history and evolution of dynamic psychiatry. New York: Basic Books.

Falzeder, E. (2002). The Complete Correspondence of Sigmund Freud and Karl Abraham 1907–1925, Completed Edition. London, New York: Karnac Books Ltd.

Ferenczi, S. (1912). Symbolische Darstellung des Lust- und Realitätsprinzips im Ödipus-Mythos. Imago, 1, 276–284.

Freud, S. (1900). Traumdeutung. Leipzig: F. Deuticke. Retrieved from https://archive.org/details/Freud_1900_Die_Traumdeutung_k/mode/2up.

Freud, S. (1910). Eine Kindheitserinnerung des Leonardo da Vinci. Leipzig: F. Deuticke. Retrieved from https://archive.org/details/SzaS_7_Freud_1910_Leonardo/mode/2up.

Freud, S. (1912). Die Inzestscheu. Imago, 1, 17–33. Retrieved from https://archive.org/details/Imago.ZeitschriftFrAnwendungDerPsychoanalyseAufDie_762/.

Freud, S. (1913). Totem Und Tabu: Einige Übereinstimmungen Im Seelenleben Der Wilden Und Der Neurotiker. Leipzig:

H. Heller. Retrieved from https://archive.org/details/b28052389.

Freud, S. (1939). Der Mann Moses und die monotheistische Religion. New York: Longmans, Green. Retrieved from https://archive.org/details/freud-1939-moses.

Freud, S., & Grubrich-Simitis, I. (1987). A Phylogenetic Fantasy: Overview of the Transference Neuroses. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard University Press.

Freud, S., Fliess, W., & Masson, J. M. (1985). The complete letters of Sigmund Freud to Wilhelm Fliess, 1887–1904. Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press.

Freud, S., Jones, E., Paskauskas, A. R., & Steiner, R. (1993). The Complete Correspondence of Sigmund Freud and Ernest Jones, 1908–1939 (Revised ed.). Belknap Press: An Imprint of Harvard University Press.

Freud, S., Jung, C. G., & McGuire, W. (1974). The Freud/Jung Letters: the Correspondence Between Sigmund Freud and C. G. Jung. (W. McGuire, Ed.) Princeton, N.J.: Princeton University Press.

Froid, Z. (1998 [1915–1917]). Vstup do psykhoanalizu [Introduction to Psychoanalysis]. (P. Tarashchuk, Transl.) Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

Froid, Z. (2019 [1900]). Tlumachennia sniv [The Intrepretation of Dreams]. (V. B. Chaikovskyi, Transl.). Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

Jones, E. (1910a). On the Nightmare. American Journal of Insanity, 66 (3), 383–417.

Jones, E. (1910b). The OEdipus-Complex as an Explanation of Hamlet’s Mystery: A Study in Motive. The American Journal of Psychology, 21, 72–113. Retrieved from https://www.jstor.org/stable/1412950.

Jones, E. (1911). Das Problem des Hamlet und der Ödipuskomplex.(P. Tausig, Übers.) Leipzig und Wien: Franz Deuticke.

Jones, E. (1923). A Psycho-Analytic Study of Hamlet. In E. Jones, Essays in Applied Psycho-Analysis (pp. 1–98). London: International Psycho-Analytical Press. Retrieved from https://archive.org/details/EssaysOnAppliedPsycho-analysis/page/n5/mode/2up.

Jones, E. (1928). Psycho-Analysis and Folklore (Read before the Jubilee Congress of the Folk-Lore Society, Sept. 25th, 1928). Scientia, 55, 209–220.

Jones, E. (1948). Papers on Psycho-Analysis. 5th edition. London: Baillière, Tindall and Cox.

Jones, E. (1949). Hamlet and Oedipus. London: Gollancz. Retrieved from https://archive.org/details/hamletoedipus00jone.

Jones, E. (1953–1957). The life and work of Sigmund Freud. 3 v.New York: Basic Books.

Jones, E. (1974). Psycho-myth, psycho-history: essays in applied psychoanalysis. New York: Hillstone.

Jung, C. (1912). Wandlungen Und Symbole Der Libido: Beiträge Zur Entwicklungsgeschichte Des Denkens. Leipzig: F. Deuticke. Retrieved from https://archive.org/details/Jung_1912_Wandlungen/mode/2up.

Jung, C. (1919). Instinct and the unconscious. British Journal of Psychology, 1904–1920, 10, 15–23. https://doi.org/10.1111/ j.2044-8295.1919.tb00003.x

Jung, C. (1921). Psychologische Typen. Zürich: Rascher & Cie. Retrieved from https://archive.org/details/Psychologische_Typen.

Jung, C. (1959). Face To Face. (J. Freeman, Interviewer). Retrieved from https://youtu.be/2AMu-G51yTY.

Jung, C. (1970 [1935]). Analytical psychology: Its theory and practice; the Tavistock lectures. New York: Vintage Books. Retrieved from https://archive.org/details/analyticalpsycho00jung.

Kenny, R. (2015). Freud, Jung and Boas: The Psychoanalytic Engagement with Anthropology Revisited. Notes and Records of the Royal Society of London, 69 (2), 173–190. Retrieved from https://www.jstor.org/stable/26478250.

Maeder, A. (1908). Die Symbolik in den Legenden, Märchen, Gebräuchen und Träumen. Psychiatrisch-Neurologische Wochenschrift, 10, 45–55.

Masson, J. M. (1984). The Assault on Truth: Freud’s Suppression of the Seduction Theory. New York: Farrar, Straus and Giroux.

Meletinskij, E. M. (2000 [1976]). Pojetika mifa. 3-e izd., reprintnoe [The Poetics of Myth, 3rd Edition, Reprinted]. Moskva: Izdatel’skaja firma “Vostochnaja literatura”, RAN [in Russian].

Menzhulin, V. I. (1996). Mifologicheskaja revoljucija v psihoanalize [The Mythological Revolution in Psychoanalysis]. Kyiv: Naukova dumka [in Russian].

Menzhulin, V. I. (2006). Zygmund Freid mizh naturalizmom ta transtsendentalizmom: variatsii na temu Bliumenberha [Sigmund Freud between naturalism and transcendentalism: variations on Blumenberg’s theme]. In Ya. V. Shramko (Ed.), Aktualni problemy dukhovnosti [Actual Problems of Mind] (pp. 67–86). Kryvyi Rih: KDPU [in Ukrainian].

Menżulin, W. (1995). Mitologiczna rewolucja w psychoanalizie [The Mythological Revolution in Psychoanalysis]. In J. Mizińska, & M. Kociuba, Sociologia Wiedzy i Jej Wrogowie [Sociology of Knowledge and Its Enemies] (W. Martyna, Transl., pp. 193–214). Liublin: Wyd-wo Uniw-tu M. Curie-Sklodowskiej.

Mullahy, P. (1955 [1948]). Oedipus: Myth and Complex. [Evergreen Edition]. New York: Grove Press.

Noll, R. (1997). The Aryan Christ: The secret life of Carl Jung. London: Macmillan.

Rank, O. (1909). Der Mythus von der Geburt des Helden. Versuch einer psychologischen Mythendeutung. Wien: Deuticke. Retrieved from https://archive.org/details/SzaS_5_Rank_1909_Mythus_von_der_Geburt_des_Helden.

Rank, O., & Sachs, H. (1913). Die Bedeutung der Psychoanalyse für die Geisteswissenschaften von Otto Rank und Hanns Sachs. Wiesbaden: J.F. Bergmann.

Riklin, F. (1908). Wunscherfüllung Und Symbolik Im Märchen. Wien: H. Heller. Retrieved from https://archive.org/details/WunschererfuumlllungUndSymbolikImMaumlrchen.

Scully, S. (1997). Freud’s Antiquities: A View from the Couch. Arion, 5, 222–233.

Segal, R. (1998). Introduction. In C. Jung, & R. Segal, On mythology (pp. 3–45). Princeton, N. J.: Princton University Press.

Segal, R. (1999). Theorizing about myth. Amherst: University of Massachusetts.

Segal, R. (2004). Myth: a very short introduction (Very short introductions; 111). Oxford, New York: Oxford University Press.

Segal, R. (2021). Myth Analyzed (Theorists of Myth). Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge.

Silberer, H. (1912). Phantasie und Mythos (Vornehmlich vom Gesichtspunkte der ‘funktionalen Kategorie’ aus betrachtet). Jahrbuch für psychoanalytische und psychopathologische Forschungen, 4, 541–622.

Tauber, A. I. (2010). Freud, the reluctant philosopher. Princeton: Princeton University Press.

Wallace, E. (1983). Freud and anthropology: A history and reappraisal. New York: International Universities Press.

Yung, K. G. (2018 [1936]). Poniattia kolektyvnoho nesvidomoho [The Concept of the Collective Unconscious]. In K. G. Yung, Arkhetypy i kolektyvne nesvidome [Archetypes and the Collective Uncoscious] (K. Kotiuk, Transl., 2nd ed., pp. 64–79). Lviv: Astroliabiia [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-23

Як цитувати

Menzhulin, V. (2021). Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 8, 25–37. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2021.8.25-37