Григорій Сковорода і західноєвропейська філософія: між берегами містики та раціоналізму

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2022.9-10.3-22

Ключові слова:

Григорій Сковорода, західна філософія, містицизм, раціоналізм

Анотація

Задум статті полягає у встановленні зв’язків між ученням Григорія Сковороди та чільними тенденціями в західній філософії. Оскільки шукані впливи, подібності та паралелі є переважно неявними, головною метою розвідки є виявлення спільних мотивів мислення, а не прямої залежності. Проте найбільша трудність полягає в тому, що українського філософа непросто зарахувати до якогось конкретного новочасного інтелектуального руху. Припускають, що його місце у філософії десь на перехресті між містичною та раціоналістичною традиціями. Спочатку в статті порівняно погляди німецьких містиків із концептами Сковороди. А потім детальніше проаналізовано спосіб його мислення поруч із ученнями Майстра Екгарта і Якоба Бьоме – двох яскравих представників цього різновиду містицизму. Оскільки містики вплинули на становлення європейського масонства, з’ясовується, чи поділяв ці ідеї також і Сковорода. Подальший фокус дослідження зосереджено на добі Просвітництва. Тому поставлено запитання: чи можна вважати філософію Сковороди просвітницькою? Для пошуку відповіді на нього для порівняння зі Сковородою обрано двох несхожих між собою західних представників цієї епохи, Імануеля Канта та Жана-Жака Русо. Нарешті, на прикладі філософії Сорена К’єркеґора показано перспективу розвитку поглядів Сковороди в пізнішій європейській думці. Відповідаючи тенденціям своєї доби, в якій було місце для протилежних інтелектуальних пошуків, Сковорода не уникає містичних і розумових начал. Там, де логіко-раціональна мова видавалася йому непридатною і безсилою, він удається до символізму, не оминаючи мистецьких і літературних засобів вираження. Філософ не зраджує розумові заради ірраціонального. Та раціоналізм принципово не визначає спосіб мислення Сковороди. Він скептично поставився до поширення природознавства та загальної освіченості, хоч і не заперечував їх. Згідно з його переконаннями, знати про світ іще недостатньо для суспільної гармонії, позаяк освіта починається з самопізнання. Видима природа лише натякає на приховану істину. Водночас остаточно відкидати просвітницьку настанову в ученні Сковороди теж не варто. Замість тотального проєкту розуму він пропонує індивідуальний, коли знання про людину та Всесвіт корелюють між собою. Проте дійти цього вдається лише через відкриття власної особистості.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Taras Lyuty, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Лютий Тарас Володимирович – доктор філософських наук, доцент, професор кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА

t.lyutyi@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Angelus Silezius. (1999). Heruvimskij strannik (Ostroumnye rechenija i virshi) [Cherubim the Wanderer (Witty Verses and Poems)]. Nauka [in Russian].
  2. Batkin, L. (2012). Lichnost’ i strasti Zhan-Zhaka Russo [The Personality and Passions of Jean-Jacques Rousseau]. RGGU [in Russian].
  3. Beme, J. (1990). Avrora, ili Utrennjaja zarja v voshozhdenii [Aurora, or Morning Dawn in the Ascent]. Politizdat [in Russian].
  4. Bjome, J. (1999). Istinnaja psihologija, ili Sorok Voprosov o dushe [True Psychology, or Forty Questions About the Soul]. Aletejja [in Russian].
  5. Bondarevska, I. (2007). Pro “Prosvitnytstvo” Teofana Prokopovycha ta Hryhoriia Skovorody [About the Enlightenment by Teofan Prokopovych and Hryhorii Skovoroda]. Kyivska Akademiia, 4, 69–86 [in Ukrainian].
  6. Chjorton, T. (2008). Gnosticheskaja filosofija. Ot Drevnej Persii do nashih dnej [Gnostic philosophy. From Ancient Persia to the Present Day]. RIPOL klassik [in Russian].
  7. Chyzhevskyi, D. (2005). Narysy z istorii filosofii na Ukraini [Essays on the History of Philosophy in Ukraine]. In D. Chyzhevskyi, Filosofski tvory v 4 tomakh (Vol. 3). Smoloskyp [in Ukrainian].
  8. Chyzhevskyi, D. (2003). Filosofiia H. S. Skovorody [Philosophy of GS Skovoroda]. Akta [in Ukrainian].
  9. Efimenko, A. (1905). Filosof iz naroda [A Philosopher of the People]. In Juzhnaja Rus’ (Ocherki, issledovanija, zametki) (Vol. 2, pp. 236–254). Izdanie Obshhestva imeni Shevchenko [in Russian].
  10. Ekhart, Maister. (2022). Propovidi [Sermons]. Tempora [in Ukrainian].
  11. Ern, V. (1912). Grigorij Savvich Skovoroda. Zhizn’ i uchenie [Grigory Savvich Skovoroda. Life and Teaching]. Put’ [in Russian].
  12. Flasch, K. (2015). Meister Eckhart. Philosopher of Christianity. Yale University.
  13. Florovskij, G. (1937). Puti russkogo bogoslovija [Ways of Russian Theology]. YMCA Press [in Russian].
  14. Fuko, M. (2015). Shcho take prosvitnytstvo? [What is Enlightenment?]. Humanitarian Vision, 1 (2), 109–116. https://ena.lpnu.ua/bitstream/ntb/34291/1/18_109-116.pdf [in Ukrainian].
  15. Habermas, J. (2001). Filosofskyi dyskurs modern [Philosophical discourse of the Modern]. Chetverta khvylia [in Ukrainian].
  16. Hium, D. (2003). Traktat pro liudsku pryrodu [A treatise on human nature]. Vsesvit [in Ukrainian].
  17. Horkheimer, M., & Adorno, T. W. (2017). Dialektik der Aufklärung. Walter de Gruyter.
  18. Huzar, I. (1995). Ukraina v orbiti evropeiskoi mysli. Vid Hryhoriia Skovorody do Tarasa Shevchenka [Ukraine in the orbit of European thought. From Hryhorii Skovoroda to Taras Shevchenko].
  19. Naukove Tovarystvo imeni Tarasa Shevchenka v Kanadi [in Ukrainian].
  20. Gaier, M. (2007). Svit Kanta [Kant’s world]. Yunivers [in Ukrainian].
  21. Geliver, B. (1997). Shkoly misterij i germeticheskie ordena [Mystery schools and hermetic orders]. In Gnostiki (pp. 411–463). UCIMM–PRESS [in Russian].
  22. Kant, I. (2000). Krytyka chystoho rozumu [Critique of pure reason]. Universe [in Ukrainian].
  23. Kant, I. (2003). Vidpovid na zapytannia: Shcho take Prosvitnytstvo? [Answer to the question: What is the Enlightenment?]. In Myslyteli nimetskoho romantyzmu (pp. 158–161). Lileia-NV [in Ukrainian].
  24. Kassirer, E. (2004). Filosofiia Prosveshcheniia. RPE [in Russian]. K’erkegor, S. (2016). Ili–ili. Fragment iz zhizni [Either-or. A fragment of life]. Akademicheskij proekt [in Russian].
  25. Kojre, A. (1994). Mistiki, spiritualisty, alhimiki Germanii XVI veka [Mystics, spiritualists, alchemists of 16th century Germany]. Allegro press [in Russian].
  26. Kovalynskyi, M. (2016). Zhyzn Hryhoriia Skovorody [Life of Gregory Skovoroda]. In H. Skovoroda, Povna akademichna zbirka tvoriv (pp. 1343–1373). Vydavets Savchuk O. [in Russian].
  27. Liaibnits, G. V. (2013). Monadolohiia [Monadology]. Sententiae, XXVIII (1), 151–177. https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/265/250 [in Ukrainian].
  28. Liutyi, T. (2021a). Vik rozumu [The age of the mind]. Ukrainskyi tyzhden, 10 (694). https://tyzhden.ua/Columns/50/251601 [in Ukrainian].
  29. Liutyi, T. (2021b). Intelektualni zmahannia [Intellectual competitions]. Ukrainskyi tyzhden, 48 (732). https://tyzhden.ua/Columns/50/253788 [in Ukrainian].
  30. Liutyi, T. (2021c). Znavets vlasnoho sertsia [Connoisseur of own heart]. Ukrainskyi tyzhden, 23 (707). https://tyzhden.ua/Columns/50/252065 [in Ukrainian].
  31. Liutyi, T. (2021d). Krytychnyi svobodoliubets [Critical freedom lover]. Ukrainskyi tyzhden, 40 (723). https://tyzhden.ua/Columns/50/253305 [in Ukrainian].
  32. Liutyi, T. (2021e). Maister vidstoronenosti [The wizard of detachment]. Ukrainskyi tyzhden, 42 (725). https://tyzhden.ua/Columns/50/253406 [in Ukrainian].
  33. Liutyi, T. (2021f). Nauka vilnykh muliariv [The science of free masons]. Ukrainskyi tyzhden, 44 (728). https://tyzhden.ua/Columns/50/253562 [in Ukrainian].
  34. Liutyi, T. (2021g). U poloni zhakhu [Captive of horror]. Ukrainskyi tyzhden, 21 (705). https://tyzhden.ua/Columns/50/252016 [in Ukrainian].
  35. Liutyi, T. (2022). Tevtonskyi filosof [Teutonic philosopher]. Ukrainskyi tyzhden, January 17. https://tyzhden.ua/Columns/50/254104 [in Ukrainian].
  36. Malbransh, N. (2001). Pro poshuk istyny [On the search for truth] (In 2 vols.). Port-Royal [in Ukrainian].
  37. Nichyk, V. (2001). Kyievo-Mohylianska akademiia i nimetska kultura [Kyiv-Mohyla Academy and German Culture]. Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury [in Ukrainian].
  38. Nitsshe, F. (1993). Tak kazav Zaratustra. Zhadannia vlady [Thus Spoke Zarathustra. The Will to Power]. Osnovy, Dnipro [in Ukrainian].
  39. Nizhenets, A. (1970). Na zlami dvokh svitiv: rozvidka pro H. S. Skovorodu i Kharkivskyi kolehium [At the Turn of Two Worlds: Treatise on GS Skovoroda and Kharkiv Collegium]. Prapor [in Ukrainian].
  40. Novickij, O. (1882). Duhoborcy. Ih istorija i verouchenie [Spirit Fighters. Their History and Doctrine]. Tipografija universiteta [in Russian].
  41. Outram, D. (2007). The Enlightenment. Cambridge University Press.
  42. Paracel’s. (2005). O nimfah, sil’fah, pigmejah, salamandrah i o prochih duhah [On Nymphs, Sylphs, Pygmies, Salamanders and Other Spirits]. Jeksmo [in Russian].
  43. Paskal, B. (2009). Dumky [Thoughts]. Dukh i litera [in Ukrainian].
  44. Petrov, V. (2013). Osoba Skovorody [The person of Skovoroda]. In V. Petrov, Rozvidky (Vol. 3). Tempora [in Ukrainian].
  45. Pich, R. (2022). Vstupne slovo naukovoho redaktora [Introductory remarks by the editor]. In Maister Ekhart, Propovidi. Tempora [in Ukrainian].
  46. Popovych, M. (2007). Hryhorii Skovoroda: filosofiia svobody [Hryhorii Skovoroda: Philosophy of Freedom]. Maisternia Biletskykh [in Ukrainian].
  47. Reutin, M. (2011). Misticheskoe bogoslovie Majstera Jekharta: Tradicija platonovskogo “Parmenida” v jepohu pozdnego Srednevekov’ja [Meister Eckhart’s Mystical Theology: The Tradition of Plato’s Parmenides in the Late Middle Ages]. RGGU [in Russian].
  48. Rode, P. (1998). Sjoren Kirkegor [Søren Kierkegaard]. Ural LTD [in Russian].
  49. Russo, Zh. Zh. (2001). Pro suspilnu uhodu, abo Pryntsypy politychnoho prava [On Social Contract, or the Principles of Political Law]. Port-Royal [in Ukrainian].
  50. Russo, Zh.-Zh. (2014). Spovid [Confession]. Folio [in Ukrainian].
  51. Sen-Marten, L. K. de. (2017). Chelovek Zhelanija [Man of Desire]. Aletejja [in Russian].
  52. Seuse, H. (1961). Deutsche Schriften. Unveränderter Nachdrude. Stuttgart, 1907. Minerva.
  53. Shonju, P. (2008). Civilizacija Prosveshhenija [Civilization of the Enlightenment]. U-Faktorija; AST Moskva [in Russian].
  54. Skovoroda, H. (2016). Povna akademichna zbirka tvoriv [Complete Academic Collection]. Vydavets Savchuk O. [in Ukrainian].
  55. Smotrytskyi, H. (1578). Kliuch tsarstva nebesnoho [The Key to the Kingdom of Heaven]. In Izbornyk. Proiekt elektronnoi biblioteky davnoi ukrainskoi literatury. http://litopys.org.ua/old14_16/old14_14.htm#sm3 [in Ukrainian].
  56. Suzo, G. (2008). Kniga Vechnoj Premudrosti [The Book of Eternal Wisdom]. Institut filosofii, teologii i istorii sv. Fomy [in Russian].
  57. Svedenborg, Je. (1993). O nebesah, o mire duhov i ob ade [On Heaven, the World of Spirits and Hell]. Ukraіna [in Russian].
  58. Symchych, M. (2009). Philosophia rationalis u Kyievo-Mohylianskii akademii [Philosophia rationalis at the Kyiv-Mohyla Academy]. Vlasiuk O. [in Ukrainian].
  59. Tabachkovskyi, V. (2005). Polisutnisne homo: filosofsko-mystetska dumka v poshukakh “neevklidovoi reflektyvnosti” [Existential Homo: Philosophical and Artistic Thought in Search of “non-Euclidean Reflectivity”]. PARAPAN [in Ukrainian].
  60. Tauler, J. (1985). Sermons. Paulist Press.
  61. Tauler, I. (2008). Propovedi [Sermons]. Izdatel’stvo RHGI [in Russian].
  62. Trankvilion-Starovetskyi, K. (1618). Zertsalo bohosloviia [The Mirror of Theology]. In Izbornyk. Proiekt elektronnoi biblioteky davnoi ukrainskoi literatury. http://litopys.org.ua/suspil/sus42.htm [in Ukrainian].
  63. Ushkalov, L. (2004). Hryhorii Skovoroda: Seminary. Maidan [in Ukrainian].
  64. Ver, G. (1998). Jakob Bjome. Ural LTD [in Russian].
  65. Weigel, V. (1613). Der güldene Griff / Alle Ding ohne Jrrthumb zuerkennen. Halle (Saale). https://www.deutschestextarchiv.de/weigel_gueldenergriff_1613.
  66. Weigel, V. (1618). Gnothi seauton. Nosce te ipsum. Erkenne dich selber O Mensch. Neustadt. https://www.deutschestextarchiv.de/book/show/weigel_gnothi02_1618.
  67. Wolff, C. (1963). Preliminary discourse on philosophy in general. Bobbs-Merrill.
  68. Yefremov, S. (2009). Masonstvo na Ukraini [Freemasonry in Ukraine]. Nezalezhnyi kulturolohichnyi chasopys “YI”. http://www.ji.lviv.ua/n54texts/jefremov1.htm [in Ukrainian].
  69. Zaikyn, V. (1931). Systematyzatsiia istorii ukrainskoi filosofii [Systematization of the History of Ukrainian Philosophy]. Bohosloviia, IX (3, 4), 235–373 [in Ukrainian].
  70. Zakydalsky, Т. (1965). The Theory of Man in the Philosophy of Skovoroda. Submitted to the Department of Philosophy Bryn Mawr College in partial fulfilment of the requirements for the degree of Master of Arts. http://www.ditext.com/zakydalsky/skovoroda.html.
  71. Zen’kovskij, V. (1948). Istorija russkoj filosofii [The History of Russian philosophy] (Vol. 1). YMCA Press [in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-30

Як цитувати

Lyuty, T. (2022). Григорій Сковорода і західноєвропейська філософія: між берегами містики та раціоналізму. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, (9-10), 3–22. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2022.9-10.3-22

Номер

№ 9-10 (2022): Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Розділ

ДО 300-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2022 Taras Lyuty

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).