Категорія іншості у філософії Ричарда Рорті: принципи та механізми диференціації
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2022.9-10.119-126Ключові слова:
ліберальна утопія, генералізований інший, радикальний плюралізм, чутливість, сентиментальна освіта, нетерпимість до жорстокості, емпатіяАнотація
Ця стаття є спробою проаналізувати інтерпретацію Ричардом Рорті категорії Іншості в контексті глобального проєкту ліберальної утопії – суспільства майбутнього, базованого на відсутності насилля. Еволюцію розуміння поняття Іншості розглянуто в контексті соціально-антропологічних практик американського прагматизму та французького постструктуралізму, де причини відчуження певних індивідів пояснено на міфологічній і лінгвістичній основі, а люди солідаризуються, утворюючи генералізованого іншого. Інший у певній культурі суміщає в собі функції цаба-відбувайла та месії водночас. У підході Рорті проаналізовано різні причини маргіналізації індивіда на класовій, релігійній, гендерній і поведінковій основі. Розглянуто метод сентиментальної освіти у розвитку в дитини емоційного інтелекту та емпатії, опріч загальної ерудиції, за допомогою ознайомлення з художньої літературою. Кантівський моральний імператив піддано критиці за механістичний і легалістський характер. Замість цього запропоновано моральні принципи, основані на братерстві. Це братерство має базуватися радше на персональній ідентифікації з певною нацією, класом або гендером, ніж на праві народження. Також розглянуто переваги й недоліки радикального плюралізму (розуміння відносної цінності всіх способів життя) та його відмінність від постмодерного культурного релятивізму. Результат дослідження оприявнює вторинну роль у відмінностях між людьми для їхньої консолідації у ліберальній утопії Ричарда Рорті, якщо спільним між ними є базовий принцип нетерпимості до насилля, хоч би яким воно було – чи прямим фізичним, чи пасивно-агресивним аб’юзом у насмішках.
Завантаження
Посилання
- Foucault, M. (2008). The Birth of Biopolitics: Lectures at the Collège de France,1978–79 (M. Senellart, Ed., G. Burchell, Trans.). Palgrave MacMillan.
- Garside, D. (2014). Using Rorty to Consider the Future of P4C. Thinking: The Journal of Philosophy for Children, 20 (3), 20–26. https://doi.org/10.5840/thinking2014203/44
- Girard, R. (2005). Violence and the Sacred (P. Gregory, Trans.). Continuum.
- Mead, J. H. (1972). Mind, Self, and Society. The University of Chicago Press.
- Mosteller, T. (2006). Relativism in Contemporary American Philosophy. Continuum.
- Phillips, A. (2015). The Politics of the Human. Cambridge University Press.
- Philosophie Heute: Gespräche mit Ulrich Beck, Hans-Georg Gadamer, Jürgen Habermas, Hans Jonas, Odo Marquard, Carl-Friedrich von Weizsäcker, Ulrich Wickert u.a. (1997). Campus Verlag.
- Rorty, R. (1991a). Contingency, Irony, and Solidarity. Cambridge University Press.
- Rorty, R. (1991b). Objectivity, Relativism, and Truth. Cambridge University Press.
- Rorty, R. (1999). Philosophy and Social Hope. Penguin Books.
- Rorty, R., Schneewind, J. B., & Skinner, Q. (Eds.). (1984). Philosophy in History. Cambridge University Press.
- Sneep, J. (2013). Bergsonian Metaphysical Undercurrents in Rorty’s Liberal Gradualism (Thesis Masters of Arts, McMaster University, Ontario, Hamilton). https://macsphere.mcmaster.ca/bitstream/11375/13286/1.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Kseniia Meita
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).