Методичні принципи й закони цифрової освіти: з досвіду викладання філософських дисциплін
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2023.11-12.68-80Ключові слова:
цифрова освіта, дистанційне навчання, методичні принципи та закони цифрової освіти, медіаперсонажі, цифрова гуманітаристика, антропологія тілесної присутності, онтологія, цифрова візуальна антропологія, дематеріалізація, філософська антропологія, історія філософії, розуміння, реальність, віртуальністьАнотація
Статтю присвячено дослідженню цифрової освіти. Розглянуто особливості різних форм викладання академічних, університетських дисциплін, зокрема філософських на основі інформаційних технологій, що уможливлює дистанційне навчання. Проаналізовано особливості співпраці викладачів і студентів у системі цифрової освіти, де живі, реальні індивіди функціонують як медійні персонажі. З’ясовано, що такі персонажі існують на засадах цифрової візуальної антропології, а не антропології тілесної присутності, на чому ґрунтується традиційна академічна освіта. Досліджено методичні принципи цифрової, дистанційної освіти — опосередкування, репрезентативності й рефлексивності, дотримання яких уможливлює ефективне дистанційне викладання академічних дисциплін. Виявлено, що застосування цих методичних принципів передбачає дотримання певних законів цифрової освіти — належної цифрової поведінки, легітимації цифрового викладу, перманентного цифрового руху та зворотного цифрового зв’язку. Показано як переваги, так і недоліки цифрової освіти, особливо для викладення філософських дисциплін — історії філософії та філософської антропології. Розкрито, як саме викладання філософських дисциплін може бути ефективним за умов дотримання принципів і законів цифрової освіти, але з урахуванням вимог антропології присутності, яка залишається базовою передумовою будь-якого варіанта сучасного освітнього процесу. Доведено, що подолання цієї антропології потребує радикальної «дематеріалізації» учасників онлайн-освіти, що є наразі недосяжною метою.
Завантаження
Посилання
- Annaswamy, A. M., Khargonekar, P. P., Françoise-Lagarrigue, F., &
- Spurgeon, S. K. (Eds.). (2023). Cyber-Physical-Human Systems: Fundamentals and Applications. Wiley-IEEE Press.
- Budka, P., & Kremser, M. (2004). CyberAnthropology — anthropology of cyberculture. In S. Khittel, B. Plankensteiner & M. Six-Hohenbalken (Eds.), Contemporary issues in socio-cultural anthropology: Perspectives and research activities from Austria (pp. 213–226). Loecker Verlag.
- Burdick, А., Drucker, J., Lunenfeld, P., & Presner, T. (2012). Digital humanities. The MIT Press.
- Deleuze, G. (1997). Cinema 1. The Movement-Image. University of Minnesota Press.
- Deleuze, G., & Guattari, F. (1994). What Is Philosophy? Columbia University Press.
- Hayles, N. K. (2012). How we think : digital media and contemporary technogenesis. The University of Chicago Press.
- Iser, W. (1993). The fictive and the imaginary: charting literary anthropology. The johns Hopkins University Press.
- Jankvist, U. Th., & Geraniou, E. (Eds.). (2020). Mathematical Competencies in the Digital Era. Springer.
- Merlo-Ponti, M. (2003). Vydyme y nevydyme. Z robochymy notatkamy [The Visible and the Invisible. With Working Notes]. KM Academy Publishing House [in Ukrainian].
- Mykhailov, D. (2022). Philosophical Dimension of Today’s Educational Technologies: Framing Ethical Landscape of the Smart Education Domain. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo [NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies], 9–10, 68–75. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2022.9-10.68-75.
- Piaget, J. (2018). The Psychology of the Child. Hachette Book Group USA.
- Zakon Ukrainy “Pro osvitu”, № 2145-VIII, 05.09.2017 [Law of Ukraine “On Education”, № 2145-VIII of 05.09.2017]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Viktor Kozlovskyi
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).