«Ідея людини» Макса Шелера і сучасний світ

Автор(и)

  • Вахтанг Іванович Кебуладзе Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0000-0002-7976-3961

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2024.13.67-72

Ключові слова:

історія філософії, філософська антропологія, Бог, інструмент, людина, Макс Шелер, мова, природа, світ, тварина, феноменологія

Анотація

Це дослідження присвячено критичній реконструкції проєкту філософської антропології, який німецький філософ Макс Шелер накреслив у статті «Ідея людини» (Zur Idee des Menschen) на початку ХХ століття. Автор також намагається показати сучасну релевантність головних ідей і понять антропологічної концепції, накресленої в цій статті. Із самої назви роботи стає зрозумілим, що Макс Шелер спирався у своїй філософській антропології на феноменологічну методологію. Відповідно до цього методологічного підходу ми маємо схопити ідею людини в акті ідеації, який є результатом феноменологічної редукції. Згідно з феноменологічною критикою психологізму, Шелер показує, що ми не можемо віднайти питому ідею людини в природній реальності, оскільки з цього погляду людина — це лише тварина серед інших тварин. Бути людиною означає перевершувати себе кожну мить власного існування. «Самотрансцендування» є головною рисою людського буття. Одним із головних інструментів самотрансцендування є людська мова, яка дає світу можливість артикулювати себе. Людське самотрансцендування може вести до розвитку і творення, але водночас — до деградації і деструкції. У сучасному світі ми знаходимо багато прикладів обох процесів.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Вахтанг Іванович Кебуладзе, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

доктор філософських наук, доцент, професор кафедри теоретичної і практичної філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Посилання

  1. Henckmann, W. (1998). Max Scheler. Verlag C. H. Beck.
  2. Husserl, E. & Holenstein, E. (1975). Logische Untersuchungen. Erster Band. Prolegomena zur reinen Logik. Husserliana, Bd. XVIII. Martinus Nijhoff.
  3. Kant, I. (2000). Krytyka chystoho rozumu [Critique of pure reason] (I. Burkovskyi, Transl.). Yunivers [in Ukrainian].
  4. Kebuladze, V. (2020). Fenomenolohiia dosvidu [Phenomenology of experience]. Dukh i Litera [in Ukrainian].
  5. Kebuladze, V. (2022). Idei I: transtsendentalnyi povorot u fenomenolohichnii filosofii [Ideas I: transcendental turn in phenomenological philosophy]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo [NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies], 9–10, 98–106 [in Ukrainian].
  6. Liutyi, T. (2017). Nitsshe. Samoperevershennia. Tempora [in Ukrainian].
  7. Maier-Abikh, K. M. (2004). Povstannia na zakhyst pryrody. Vid dovkillia do spilnosvitu [Revolution for nature: from the environment to the connatural world] (A. Yermolenko, Transl.). Libra [in Ukrainian].
  8. Mur, D. E., (2003). Pryntsypy etyky [ Principia Ethica] (M. Mezhevikina, Transl.). Port-Royal [in Ukrainian].
  9. Pomerantsev, P. (2020). Nichoho pravdyvoho y use mozhlyvo. Skhodzhennia do suchasnoi Rosii [Nothing is true and everything is possible: The surreal heart of the new Russia] (A. Bondar, Transl.).Yakаboo Publisher [in Ukrainian].
  10. Scheler, M. (1955). Zur Idee des Menschen. In Max Scheler, Vom Umsturz der Werte. Abhandlungen und Aufsätze (S. 171–195). Francke Verlag.
  11. Teilor, Ch. (2018). Sekuliarna doba [ A secular age] (O. Panych, Transl.). Dukh i Litera [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-02

Як цитувати

Кебуладзе, В. І. (2024). «Ідея людини» Макса Шелера і сучасний світ. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 13, 67–72. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2024.13.67-72

Номер

Том 13 (2024): Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Розділ

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2024 Vakhtang Kebuladze

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).