Існування на межі: нігілізм і етика відповідальності у філософії Карла Ясперса

Анотація

У статті окреслено одне з ключових понять філософії Карла Ясперса — «нігілізм». Відправною точкою розгляду вибрано хворобу німецького філософа, який осягає феномен смерті в рамках філософії екзистенції. Таким чином, Ясперс показує, що знання не лише мусить орієнтуватися на природничо-наукове пізнання, а й має враховувати кондиції людського існування. Тому Ясперс запроваджує терміни «екзистенція» і «трансценденція». Філософ вважає, що людина — це не просто природна істота, а форма буття, що здатна виходити за межі світу, щоб усвідомити себе. Межовими точками буття є боротьба, страждання, вина, випадковість, смерть, які, на думку Ясперса, позначають «граничні ситуації» існування. Опинившись у них, людина усвідомлює невпевненість свого становища у світі. Втім, якщо вона не здатна впоратися з дисбалансом існування, ризики знищення себе та світу лише зростають. Звідси виникає проблема нігілізму як нездатності ґенерувати смисли та цінності власного існування. Однак є ще один тип нігілізму, що дає змогу уникати догматизму. Такими нігілістами, згідно з Ясперсом, були К’єркеґор і Ніцше, бо наполягали на урізноманітненні підходів до розуміння умов існування, пропонуючи вийти за межі усталених норм. Одначе навіть їхні стратегії не запобігають ризику та помилкам. Саме тому Ясперс розглядає проблему провини та відповідальності. Але на це здатна лише вільна людина. Як наслідок, у філософії Ясперса з’являється поняття «філософська віра», яке демонструє, що людина розуміє світ не лише раціонально, а шукає себе через віру, любов та інші форми пізнання. Вони і дають змогу дослідити потенціал людських можливостей. І навпаки, будь-які спроби догматизації обмежують людину, повертають її до безглуздої ніщоти.