Як читати автора: медитація про метод
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-16781141915Ключові слова:
автор, Інший, етика читання, Левінас, ДеррідаАнотація
У статті на прикладі рецепції філософії Емануеля Левінаса (1906–1995) показано тенденції читання і коментування філософських текстів, які перебувають у центрі уваги протягом тривалого часу. Зроблено припущення, що можна віднайти певні патерни засвоєння філософської спадщини. Продемонстровано, що перша хвиля досліджень корпусу Е. Левінаса була радше апологетичною. Її головним завданням було ознайомлення з ключовими поняттями і тезами, тобто переказ. Друга хвиля була значно більш апропріативною і критичною, в тому сенсі, що шукалися способи застосунку вчення про Іншого до наявних тоді проблем або ж робилися спроби розв’язати парадокси, які породжувала апологетика. Сучасна третя хвиля далі відтворює й урізноманітнює інтерпретативні стратегії, притаманні першій та другій хвилям. Щоб пояснити цю динаміку читання, в статті введено нормативну рамку, яка складається з трьох регулятивних принципів: «відповідно», «правильно», «етично». Через цю потрійну опозицію, де «відповідно» означає відповідність оригіналу, «правильно» – пошук універсальної істини, а «етично» – неможливість егоїстичного привласнення чужого тексту, коментування набирає інтенсивності. Запропонована рефлексія допомагає прояснити, в якій фазі перебуває коментування класичного тексту і які інтенції мають коментатори. Що ще важливіше – вона обґрунтовує інновативні читання як Левінасової спадщини, так і текстів інших видатних філософів.
Матеріал надійшов 28.02.2018
Завантаження
Посилання
- Bernasconi, R. & Wood, D. (Eds.). (1988). The Provocation of Levinas: Rethinking the Other. Abingdon-on-Thames: Routledge & Kegan Paul.
- Beysad, J. M., Marion, J. L., & On-Wang-Kun, K. S. (2014). “Medytatsii” Dekarta u dzerkali suchasnykh tlumachen [“Meditations” of Descartes in the Mirror of Modern Interpretations]. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].
- Cohen, R. (Eds.). (1985). Face to Face with Levinas. Albany: State University of New York Press.
- Critchley, S. (1992). The Ethics of Deconstruction: Derrida and Levinas. Oxford: Blackwell Publishers.
- Critchley, S. (2015). The Problem with Levinas. Oxford: Oxford University Press.
- Derrida, J. (1964). Violence et métaphysique: Essai sur la pensée d’Emmanuel Levinas. Revue de Métaphysique et de Morale, 3, 322-354.
- Hrynchyshyn, N. I. (2007). Aksiolohichne vyznachennia “oblychchia Inshoho” v etytsi Emanuelia Levinasa [Axiological Definition of “the Face of the Other” in the Ethics of Emmanuel Levinas]. Gileia, 9, 20-26 [in Ukrainian].
- Lawton, P. (1976). Levinas’s notion of the ‘there is’. Philosophy Today, 20, 69-76.
- Levinas, E. (1961). Totalité et Infini: Essais sur l’Extériorité. La Haye: Martinus Nijhoff.
- Levinas, E. (1970). La théorie de l’intuition dans la phénoménologie de Husserl. Paris: Librairie Philosophique J. Vrin.
- Levinas, E. (1974). Autrement qu’être ou au-delà de l’essence. La Haye: Martinus Nijhoff.
- Malakhov, V. A. (2006). Etyka spilkuvannia [Ethics of Communication]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
- Morozov, A. (2014). “Inshyi” yak tsentralna problema etyky Emanuelia Levinasa [“Other” as the Central Problem of the Ethics of Emmanuel Levinas]. Skhid, 2 (128), 158-162 [in Ukrainian].
- Peperzak, A. (1971). Freedom. International Philosophical Quarterly, 11, 341-361.
- Tymo, О. S. (2014). Vidnoshennia do Inshoho u filosofii E. Levinasa: paraleli iz dukhovnoiu tradytsiieiu iudaizmu [The Relation to “Another” in Levinas’ Philosophy: the Parallels with the Spiritual Tradition of Judaism]. Filosofiia i politolohiia v konteksti suchasnoi kultury, 7, 161–165 [in Ukrainian].
- Wyschogrod, E. (1974). Emmanuel Levinas: The Problem of Ethical Metaphysics. The Hague: Martinus Nijhoff.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Liudmyla Rechych
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).