Дефініція міфу: у пошуках інклюзивного підходу
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-1678.2019.4.58-66Ключові слова:
міф, міфологія, робота над міфом, дефініціяАнотація
У статті проаналізовано основні способи розв’язання проблеми відсутності єдиної міждисциплінарної дефініції міфу, запропоновані станом на початок XXI ст. Ця проблема актуалізувалась після появи у XX ст. нових концепцій міфу, які відкидають просвітницькі стереотипи щодо архаїчності міфу, а натомість розвивають уявлення про існування сучасної міфології, її неусувність та активну участь у формуванні світогляду сучасної людини. Шляхом аналізу праць низки сучасних дослідників міфу відстежується така поширена тенденція, як намагання ухилитися від єдиної базової дефініції міфу на користь формування продуктивного інклюзивного дискурсу. Зокрема згадано спроби взагалі відмовитись від дефініції міфу (Омід Тофігіан), сформувати компромісну дефініцію (Роберт Сеґал), визначати не міф, а адаптивну «роботу над міфом» (Ганс Блюменберґ, Кіара Боттічі), сформувати деталізовану, але пластичну дефініцію, яка відкрита до дискусії та корекції (Вільям Доті). Ці розвідки формують міждисциплінарний теоретичний фундамент, звертаючись до якого, можна надалі ефективніше досліджувати феномени міфічного у кожній окремій перспективі, не нівелюючи при цьому здобутки різноманітних дискурсів. Також відстежено, що спільною рисою сучасних намагань визначити міф є фокусування уваги на його множинності, варіативності, мінливості та значущості, яку він продукує щодо найуніверсальніших і найконкретніших аспектів життя соціальних груп.
Матеріал надійшов 27.08.2019
Завантаження
Посилання
- Barthes, R. (1957). Mythologies. Paris: Editions du Seuil.
- Blumenberg, H. (1979). Arbeit am Mythos. Frankfurt am Main: Suhrkamp.
- Bottici, С. (2007). A Philosophy of Political Myth. NY: Cambridge University Press.
- Camus, A. (1942). Le Mythe de Sisyphe. Paris: Gallimard.
- Cassirer, E. (1946). The Myth of the State. New Haven: Yale Univ. Press.
- Doty, W. G. (2000). Mythography. The Study of Myths and Rituals. Tuscaloosa and London: The University of Alabama Press.
- Henry, B. (2001). The Role of Symbols for European Political Identity. Political Identity as a Myth. In Cerutti, F., & Rudolph, E. A Soul for Europe. Vol. 2. An Essay Collection (p. 49–70). Leuven: Peeters.
- Lincoln, B. (1999). Theorizing Myth. Narrative, Ideology and Scholarship. Chicago, London: The University of Chicago Press.
- Melnychuk, O. S. (Ed.). (1989). Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy: V 7 t. T. 3: Kora–M [Ethimological Dictionary of Ukrainian Language: 7 Vols. V. 3: Kora–M]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
- Morgan, K. A. (2000). Myth and Philosophy from the Presocratic to Plato. Cambridge University Press.
- Myth. (2019). Retrieved from Cambridge Dictionary: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/myth.
- Naidysh, V. (2010). Mifologiia. Uchebnoe posobie [Mythology. A Textbook]. Moskva: KNORUS [in Russian].
- Segal, R. A. (2004). Myth. A Very Short Introduction. New York: Oxford University Press.
- Segal, R. A. (2015). The Modern Study of Myth and its Relation to Science. Zygon, 757–771.
- Tofighian, O. (2010). Beyond the Myth/Philosophy Dichotomy. Foundations for an Interdependent Perspective. Forum Philosophicum 15, 175–189. doi: https://doi.org/10.5840/forphil201015124
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Oleksandr Siedin
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).