DOI: https://doi.org/10.18523/2617-1678.2019.4.88-95

Покликання людини у католицькому соціальному вченні

Yevhen Muliarchuk

Анотація


У статті розкрито основні засади християнського соціального вчення в аспекті розуміння мети і сенсу людського існування у світі. У цьому контексті розглянуто ідеї представників патристики та визначальні положення сучасної католицької богословської думки, передусім ті, що висвітлені у папських енцикліках соціально-етичного спрямування. Проаналізовано поняття покликання у католицькому християнстві, зокрема його розуміння папою Бенедиктом XVI, подане в енцикліці «Caritas in veritate» («Милосердя в істині»). Визначено, что характерним для християнства є розуміння покликання: як вияву Божої любові до людини; як завдання до особистісного розвитку, відповідальності та активної участі у перетворенні світу; як зобов’язання до продук- тивної діяльності і праці. Зазначено притаманні християнському розумінню покликання есхатологізм, уявлення про трансцендентну мету буття людини у світі, опертя на аргумент віри в осягненні сенсу діяльності та у здійсненні покликання.

Ключові слова


покликання людини; християнське соціальне вчення; благо; гуманізм; особистий розвиток; суспільний прогрес; відповідальність

Повний текст:

PDF

Посилання


Aurelius Augustinus. (413–427 C. E.). De Civitate Dei. Retrieved from https://www.thelatinlibrary.com/august.html.

Benedict XVI. (2009). Caritas in veritate. Retrieved from http://w2.vatican.va/content/benedict-xvi/en/encyclicals/documents/hf_ben-xvi_enc_20090629_caritas-in-veritate.html.

Clarke, G. (1984). The letters of St. Cyprian of Carthage (Ancient Christian writers; no. 43, etc). New York, N.Y.: Newman Press.

de Laubier, P. (2000). Tri grada. Sotsial’noe uchenie khristianstva [Three Cities. Social doctrine of Christianity]. Saint-Petersburg: Aleteia [in Russian].

John Paul II. (1988). Mulieris dignitatem. Retrieved from http://w2.vatican.va/content/john-paul-ii/en/apost_letters/1988/documents/hf_jp-ii_apl_19880815_mulieris-dignitatem.html.

John Paul II. (1991). Centesimus annus. Retrieved from http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-centesi-mus-annus-1991. doi: https://doi.org/10.1093/oso/9780190660130.003.0014

Marynovych, M. (Ed.). (1998). Sotsialna doktryna Tserkvy (Zbirnyk statei) [Social doctrine of church (Collected articles)]. Lviv: Svichado [in Ukrainian].

Onyshchuk, S. V. (2014). Porivnialnyi analiz sotsialnoi doktryny tradytsiinykh khrystyianskykh tserkov v Ukraini v pytanniakh vzaiemodii derzhavy i tserkvy [Comparative analysis of social doctrine of traditional Christian churches in Uk­raine in the matters of cooperation between church and state]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia, 4 (47), 56–65 [in Ukrainian].

Papska rada “Spravedlyvist i myr”. (2008). V Kompendium sotsialnoi doktryny tserkvy. [Compendium of social doctrine of church]. Kyiv: Kairos [in Ukrainian].

Paul VI. (1971). Octogesima Adveniens. Retrieved from http://w2.vatican.va/content/paul-vi/en/apost_letters/documents/hf_p-vi_apl_19710514_octogesima-adveniens.html.

Pope, S. (Ed.). (2004). Common calling: The laity and governance of the Catholic Church. Washington, D.C.: Georgetown University Press. doi: https://doi.org/10.1017/s036096690000311x






Copyright (c) 2019 Yevhen Muliarchuk

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.