Функціональний успіх інтелектуальних автоматів

Автор(и)

  • Alexander Mayevsky Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-1678.2020.5.15-25

Ключові слова:

онтологія, логіка, теорія досвіду, феноменалізм, пізнання, фрагментарне знання, штучний інтелект, інтелектуальні автомати, машинне навчання, нейронні мережі, дегуманізація знання

Анотація

Із позицій, що є близькими до філософського функціоналізму, автор статті розглядає історію та сучасний стан наукових досліджень, присвячених штучному відтворенню окремих функцій раціонального мислення і набуттю актуальних знань про феноменально дану дійсність засобами створення штучних інтелектуальних автоматів. При цьому проаналізовано умови виникнення відповідної фундаментальної онтології, а також місце логіки у процесі здійснення пізнання інтелектуальним автоматом і людиною. Аналіз і порівняння виконано на засадах феноменалістичної логіко-онтологічної пресупозиції у теорії досвіду і пізнання, деталізованої автором у попередніх роботах. У рамках цієї пресупозиції дійсними вважають темпорально упорядковані (а отже, й онтологічно укорінені) факти, що мають значення, за яким вони упорядковуються логічно, взаємно визначаючись у логічних зв’язках між собою в результаті феноменальних констатацій щодо їх ідентифікації й ре-ідентифікації як таких (розпізнавання за значенням). Подано огляд основних логіко-онтологічних засад функціонування інтелектуальних автоматів типу «експертні системи» у їхньому співвідношенні з відповідною моделлю функціонально визначеної змістовної інтелектуальної діяльності людини і обстояно спостереження про достатній функціональний паралелізм між ними на тлі описаних особливостей. Переходом до конструювання інтелектуальних автоматів типу «системи машинного навчання» на базі «коннекціонізму» пояснено можливості подолання дефіциту рефлексивної пластичності «штучного інтелекту» й феномен фундаментальної конвергенції між функціональним інтелектом людини й інтелектом «штучним» – на рівні самого природного механізму, який його реалізує. Оскільки подібні інтелектуальні автомати у функціональному контексті демонструють значну успішність і мають споріднену з людиною (але вже практично непрозору) логіку й, великою мірою, онтологію, поняття інтелекту зазнає істотної дегуманізації.

Матеріал надійшов 14.02.2020

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Alexander Mayevsky, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України

кандидат філософських наук, науковий співробітник відділу логіки і методології науки Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України

Посилання

  1. Churchland, Patricia Smith, & Churchland, Paul M. (1990). Could a Machine Think? Scientific American, 262 (1), 32–37. Retrieved from http://sils.shoin.ac.jp/gunji/AI/CR/sciam90couldamachinethink.pdf.
  2. Diakonov, A. G. (2010). Analiz dannych, obucheniye po pretsedentam, logicheskiye igry, sistemy WEKA, RapidMiner i MatLab (Praktikum na EVM kafedry matematicheskikh metodov prognozirovaniya) [Data Analysis, Precedent Learning, Logical Games, systems of WEKA, RapidMiner, and MatLab (Computer Hands-On Course by the Chair of Mathematical Methods of Prediction)]. Moskva: VMiK MGU im. M. V. Lomonosova. Retrieved from http://www.machinelearning.ru/wiki/images/7/7e/Dj2010up.pdf [in Russian].
  3. Frey, Carl Benedikt, & Osborne, Michael A. (2013). The Future Of Employment: How Susceptible Are Jobs To Computerisation? Oxford University Programme on the Impacts of Future Technology. Retrieved from https://www.oxfordmartin.ox.ac.uk/downloads/academic/The_Future_of_Employment.pdf
  4. Gruber, Thomas R. (1993). A Translation Approach to Portable Ontology Specifications. Knowledge Acquisition, 5 (2), 199–220. Re­trieved from https://pdfs.semanticscholar.org/5120/f65919f77859a974fcc1ad08f72b2918b8ec.pdf.
  5. Hebb, D. O. (1949). The Organization of Behavior. A Neuropsychological Theory. New York: John Wiley & Sons, Inc., London, Chapman & Hall, Limited. Retrieved from http://s-f-walker.org.uk/pubsebooks/pdfs/The_Organization_of_Behavior-Donald_O._Hebb.pdf.
  6. Ivakhnenko, A. G. (2003). O probleme postroyeniya intellektualnogo ili mysliashchego inzhenernogo kompyutera [On the problem of construction of an intelligent, or thinking computer]. USiM: Upravliayushchiye sistemy i mashiny, 2, 7–12. Retrieved from http://www.gmdh.net/articles/usim/Ivakhnenko.pdf [in Russian].
  7. Kant, Immanuel. (1781). Kritik der reinen Vernunft. Neu herausgegeben von Theodor Valentiner. Mit Sachregister. Elfte, mit der zehnten gleichlautende Auflage. Der philosophischen Bibliothek Band 37. Verlag von Felix Meiner, Leipzig, 1919. Retrieved from https://archive.org/details/kritikderreinenv19kant/page/n5/mode/2up.
  8. Karpathy, A. (2015). The Unreasonable Effectiveness of Recurrent Neural Networks. GitHub.io, May 21, 2015. Retrieved from http://karpathy.github.io/2015/05/21/rnn-effectiveness.
  9. MacKay, David J. C. (2003). Information Theory, Inference, and Learning Algorithms. Cambridge University Press. Retrieved from http://www.inference.phy.cam.ac.uk/mackay/itila/book.html.
  10. Mayevsky, A. L. (2004). Dvi neperekonlyvykh vidpovidi na pytannia pro logiko-ontologichnyi basys fragmentarnogo znannia [Two unconvincing accounts of the issue of the logico-ontological basis of fragmentary knowledge]. Praktychna filosofiya, 4 (14), 206–212 [in Ukrainian].
  11. Mayevsky, A. L. (2005). Virogidnishyi sposib deproblematyzatsii pytannia pro logiko-ontologichnyi basys fragmentarnogo znannia [A more credible way to de-problematize the issue of the logicoontological basis of fragmentary knowledge]. Praktychna filosofiya, 2 (16), 220–226 [in Ukrainian].
  12. Mayevsky, A. L. (2006). Logiko-ontologichni pidstavy fragmentarnykh piznavalnykh praktyk u suchasniy ukrayinskiy mentalnosti [Logico-ontological premises of fragmentary knowledge acquisition in contemporary Ukrainian mentality]. In M. V. Po­povych (Ed.), Problemy teoriyi mentalnosti [Problems of Mentality Theory] (pp. 145–161). Kyiv: Naukova dumka. Retrieved from https://www.filosof.com.ua/Mentaltheorie/P8.pdf [in Ukrainian].
  13. Mayevsky, A. L. (2013). Fragmentarnist piznannya i adaptyvna ratsionalnist [Fragmentedness of knowledge and adaptive ra­tionality]. Filosofska dumka, 3, 86–93. Retrieved from https://journal.philosophy.ua/sites/default/files/library/files/МаєвськийОлександр(2012No3)Фраґментарність пізнання і адаптивна раціональність.pdf [in Ukrainian].
  14. Minsky, Marvin (1974). MIT-AI Laboratory Memo 306, June, 1974. Retrieved from http://web.media.mit.edu/~minsky/papers/Frames/frames.html.
  15. Moody, T. (1994). Conversations with zombies. Journal of Consciousness Studies, 1 (2), 196–200. Retrieved from http://homepages.rpi.edu/brings/moody.zombies.html.
  16. Searle, John R. (1990). Is the Brain’s Mind a Computer Program? Scientific American, 262 (1), 25–31. Retrieved from https://faculty.unlv.edu/beisecker/Courses/PHIL 330/Searle, Is the Brain’s Mind a Computer Program.pdf.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-02-14

Як цитувати

Mayevsky, A. (2020). Функціональний успіх інтелектуальних автоматів. Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство, 5, 15–25. https://doi.org/10.18523/2617-1678.2020.5.15-25

Номер

Том 5 (2020): Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Alexander Mayevsky

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).